Внести наділ до бази даних коштує стільки само, скільки оформити державний акт
Лише третина селян Краснолиманського району Донецької області обміняла земельні сертифікати на державні акти на землю. Така низька активність має дві причини. Перша — гроші, друга... теж гроші. В одному випадку — за оформлення державного акта, в другому — за внесення відомостей до загальнодержавної бази даних.
З першою частиною витрат землероби за кілька років устигли змиритися. Ціни на держакти торік стабілізувалися на позначці 85 гривень. А вже в 2004-му до цієї суми додалися 20 відсотків податку на додану вартість. Сьогодні підготовка технічної документації і оформлення акта коштують 105 гривень. Деякі господарства беруть витрати на себе, у рахунок майбутньої орендної плати. Деякі оплачують частину послуг. Але вже оформлені акти лежать стосами. Власникам земельних ділянок не видають документів, поки ділянки не будуть зареєстровані.
Реєстрацією займається Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України. Служба підпорядкована лише столичному відомству і має свої регіональні філії. Для того, щоб зареєструвати земельну ділянку, спочатку треба створити так званий обмінний файл — дані в електронному вигляді. Потім занести відомості до бази даних. Здавалося б, просто. Але... дорого.
— У господарствах у нас розпаювалося чотири види угідь: орний клин, багаторічні насадження, сінокоси, пасовища, — пояснює начальник Краснолиманського міського управління земельних ресурсів Абдул-Жафар Джумалієв. — І людині, припустимо, припадає по шматку кожного виду. Порядок такий, що за внесення до бази даних кожного шматка треба платити окремо. Зареєструвати всі чотири коштуватиме приблизно 100 гривень. Звичайно, люди незадоволені, коли чують, що знову треба платити.
Навіть фахівці із земельних ресурсів не можуть пояснити, з чого складається така ціна. Адже це не геодезичні роботи із виїздом у поле. Новоспечені власники землі обурюються вимогами платити шалені гроші за натискання клавіш комп’ютера. Відмовляються кредитувати ці витрати і господарства, навіть ті, які вже допомогли оформити державні акти. Земельна реформа забуксувала.
«Як фахівець, я обома руками вітаю створення державного реєстру земельних ділянок, — каже мій співрозмовник. — А як звичайна людина... Розумію, державі потрібні гроші, але ж не за рахунок людей».
У районі вважають, що власники повинні мати вибір —реєструвати їм державний акт чи ні, так само як цей вибір мають власники приватизованих квартир. Мовляв, потрібно пояснювати, які проблеми можуть виникнути, якщо ділянку не буде внесено до бази даних, але не ставити ультиматумів. Нині документи на право власності на землю неможливо отримати, не заплативши гроші за реєстрацію.
