Торік у серпні «Голос України» опублікував резонансну статтю «Кримінальний талант». Факти, викладені в публікації, компетентні органи перевіряли більш як півроку. Хоч як дивно для нашого часу — знайдено їх підтвердження. Було порушено кримінальну справу. Та, схоже, поки дійде до діла, може статися так, що в рамках його розслідування і захищати вже не буде кого...
Провина моя лише у тому, що я засумнівався в діях правоохоронців
Днями в Харкові мав би завершитися надто цікавий судовий процес. Але винесення вироку перенесено на невизначений термін — державний обвинувач зажадав зробити дюжину додаткових експертиз. Утім, сам судовий розгляд, можливо, і був би забавний, якби не був таким сумним. Пікантності ситуації, як стверджує голова спостережної ради ВАТ ХМБЗ «Ритм» І. Крамаренко, додає те, що більш як 600 акціонерів цього підприємства в один прекрасний день січня 2003 року виявилися пограбованими серед білого дня не тільки без шуму і пилу, а й, з його слів, схоже, не без допомоги... районних правоохоронців. «А тепер саме вони намагаються ще й заслати мене на довгі роки в місця ув’язнення, обвинувачуючи одразу за кількома статтями Кримінального кодексу. Провина моя лише в тому, що я дозволив собі засумніватися у правомірності їхніх дій і повстати проти «мародерів у погонах». Фініта ля комедія? Ні, тільки її початок. Усі крапки над «і», певна річ, повинен розставити суд, і хочеться вірити, що його вирок буде законним і справедливим. Та на занадто тонкій волосині висить доля людини, надмірно важкому пресові «караючого меча» піддано життя героя нашої попередньої публікації, котрий насмілився розголосити темні справи можновладців, щоб не повернутися до його історії ще раз.
Навіть рецидивісти не розуміють: як це можна «наїхати» без причини?
Більш як півроку тому під заголовком «Кримінальний талант» «Голос України» розповів зовсім дику для цивілізованого суспільства історію про те, як якийсь «хазяїн» району, вдягнений в мундир, перетворив життя деяких своїх співгромадян на справжнє пекло.
Після відомих подій (див. «ГУ», 20 серпня 2003 р.) у січні 2004 року порушено кримінальну справу за фактами перевищення службових повноважень уже новими посадовими особами ТОВ «Завод «Ритм» — дочірнього підприємства відомого ВАТ. Створено слідчо-оперативну групу.
У місцях ув’язнення, довідавшись, що герой публікації сидить із ним в одній камері, злодій-рецидивіст з 37-літнім стажем тюремного ув’язнення вирішив поговорити з новачком:
— То це на тебе, наїхав «хазяїн» району?
— Так.
— Ти що — програв йому в карти?
— Ні.
— А що — взяв у борг і не повертаєш?
— Ні.
— Тоді у чому справа?
— Він запропонував мені віддати йому півзаводу, а коли я відмовився — відібрав увесь.
— То він що — бандит?!
Діалог справжній. А згадав я про нього ось чому. Навіть у злочинному світі, де, як відомо, немає жодних законів, а є тільки поняття, рецидивісти, і ті не можуть уторопати: як це можна «наїхати» на людину без причини, ні за що?
Історія «тягне» на те, щоб увійти колись окремим розділом в злочинницький підручник
Півроку різні інстанції перевіряли факти. І все-таки у січні було порушено кримінальну справу, розслідування якої з перших днів дивує навіть досвідчених юристів. Історія справді «тягне» на те, щоб увійти колись окремим розділом до злочинницького підручника. «Пограбувати» нагло, відкрито кілька сотень людей і не бути за це покараним — справді, треба мати неабиякий кримінальний талант.
Отже, якщо читач пам’ятає, «хазяїнові» району впав в око завод. Не розкрадений, вже вийшов із кризи, сплатив майже всі борги, набирав обороти. Але під час створення дочірнього підприємства, ТОВ «Завод «Ритм», начебто було порушено закон. Та замість того, щоб діяти чітко за законом, розслідувати правопорушення у частині завдання шкоди суспільству чи державі і вжити належних за законом заходів, «хазяїн» району нібито приходить на завод з «діловою» пропозицією, котру інакше, як шантажем, і не назвеш.
Голові спостережної ради і власникові основного пакета акцій зроблено пропозицію, від якої він, як, певно, передбачалося, не тільки не повинний був відмовитися, а й зустріти її з рабською покірливістю: пощастило як! Сам буде «дахом»... Але він, мабуть, чогось не зрозумів, сказав, що така опіка в обмін на половину прибутку — йому ні до чого.
Виборсувалися, мовляв, до цього часу якось самі, дасть бог — і далі будемо жити. Талановитий інженерик і уявити собі не міг, якими фатальними стануть для нього ці слова.
Біля приміщення суду мені запропонували проїхатися «куди треба», а звідти — до в’язниці
Зрозуміло, реакція не змусила себе довго чекати. За надуманими, як вважає Крамаренко, обвинуваченнями порушено кримінальну справу. Стосовно нього, порушуючи закон, без пред’явлення обвинувачення, виноситься рішення про усунення його з посади. А саме обвинувачення пред’явлено тільки через три (!) місяці. Спроба поновити в суді свої законні права і права сотень акціонерів — закінчилася взагалі сумно. Біля приміщення суду люди в цивільному запропонували йому проїхатися з ними «куди треба», а звідти — вже прямим ходом до в’язниці. Через два тижні, щоправда, апеляційний суд випустив «особливо небезпечного злочинця» на волю. Судові так і не було представлено жодних важливих доказів для продовження утримання його під вартою.
Отут би Крамаренку саме утихомиритися, порозумнішати, адже йому недвозначно натякають: перестанеш ходити по судах — простимо «всі гріхи». Ні — знайдемо нові. Але опальний голова спостережної ради знову щось не зрозумів і продовжує ще півроку оббивати пороги органів юстиції. Ось тоді з Крамаренком вирішили розправитися раз і назавжди. Йому пред’явлено обвинувачення ще за двома статтями КК.
Що саме йому інкримінують? Ні багато ні мало — тяжкі злочини, передбачені ч.5 ст. 191 —присвоєння і розтрата майна, оволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, скоєного в особливо великих розмірах; ч.2 ст. 364 — зловживання владою або службовим становищем; і ч.2. ст. 365 — перевищення влади або службових повноважень.
І, довівши до повного шоку акціонерів, новоявлені «хазяїни життя» в’їхали на територію заводу
— Вилучається печатка і бухгалтерська документація дочірнього підприємства ТОВ «Завод «Ритм» у зв’язку з відкритою кримінальною справою за податковою заставою, — каже І. Крамаренко. — Потім — печатка ВАТ ХМБЗ «Ритм». А далі за допомогою них чиняться маніпуляції, що і спричинюють такі драматичні наслідки.
Печатка ВАТ ХМБЗ «Ритм» без відома власників заводу, як стверджує Крамаренко, потрапляє до рук колишнього директора Є. Незважаючи на те, що його задовго до цього було звільнено з посади, що з цього приводу було рішення суду, що його розшукував судовий виконавець. Але все це не перешкодило в січні 2003 року Є. і якомусь К. сфабрикувати 10 договорів на загальну суму 150 000 гривень векселями, за якими все дочірнє підприємство ТОВ «Завод «Ритм» перейшло в особисту власність приватної особи. І це тоді, коли тільки один верстат на заводі коштує 100 000 гривень!
Збитки, завдані цією оборудкою ВАТ, тільки за балансом становили 1 370 000 гривень. А за ринковою вартістю — близько 3 500 000. Бажаючи надати видиму законність вочевидь шахрайській змові, єдину суму оборудки 150 000 гривень «партнери» розбили на десять договорів і оформляли їх через день з тієї причини, щоб ввести в оману спостережну раду і всіх акціонерів та продати завод без їхнього відома, тому що оборудки понад 17 000 гривень за статутом акціонерного товариства мають укладатися з письмового дозволу спостережної ради. І, довівши до повного шоку акціонерів, наприкінці січня 2003 року новоявлені «хазяї життя» в’їхали на територію заводу. Але, підкреслюю, афера навряд чи була б можлива, якби печатки не було вилучено і залишалися на підприємстві.
Розповідає слідчий відділу у боротьбі з корупцією УБОЗ старший лейтенант міліції Ю. Медведьєв: «За матеріалами, які маємо в розпорядженні УБОЗ, підтверджується, що колишній директор заводу, контракт якого на час оборудки вже закінчився, підписав 10 договорів купівлі-продажу, внаслідок яких власність ТОВ «Завод «Ритм» перейшла в інші руки. Тепер він стверджує, що буцімто не знав про те, що його повноваження на той період закінчилися. Але ми маємо у своєму розпорядженні зовсім інші дані...»
Мені запропонували вести діалог по суті справи. Але розмови явно не вийшло
Після першої зустрічі з людиною в погонах, у результаті якої я мало не опинився в буцегарні, остання — щось на кшталт візиту до інституту шляхетних дівчат. Господар кабінету чемний, просить не ображатися за минуле, мовляв, був жарт, якого я не оцінив.
Про Крамаренка кажуть не інакше, як про нещасливу людину. Логіка тривіальна: про яке щастя може йтися, якщо громадянинові пред’явлено обвинувачення за кількома статтям КК, а кримінальну справу направлено до суду. Словом — не жилець. Зауваження, що, мовляв, пред’явлення обвинувачення — ще не вирок суду, що, можливо, становище підсудного не таке вже й жахливе, бо суд може винести і виправдувальний вирок, і тоді він буде не нещасливий, а найщасливішою людиною — не знайшло розуміння у співрозмовника. Мені запропонували вести діалог по суті. Але й ця розмова явно не вийшла.
— Крамаренко стверджує і в численних скаргах, і під час судового розгляду справи, що афера була б неможлива, якби печатки підприємств не вилучили. Чи були печатки у вашій установі і скільки часу?
— Питання некоректне. Справа розглядається в суді. Будь-який вплив на хід розгляду справи в суді спричинює негативні наслідки.
— Чи є у вас нині, як у посадової особи, питання до нових власників підприємства?
— Знову питання некоректне. Наскільки я знаю, розслідується кримінальна справа. І я не маю права в неї втручатися.
— Але мене цікавить лише те, чому ви, як посадова особа, не реагуєте на численні заяви про скоєння злочинної оборудки, але зате виявляєте склад злочину навіть у переміщенні непрацюючих тривалий час верстатів з цеху на територію підприємства, що охороняється?
— Знову питання неправильне. Не можемо ми з вами обговорювати дії учасників цих подій, якщо одна справа розглядається в суді, а інша — розслідується. Це те саме, що обговорювати справу Лазаренка.
— Приклад, напевно, не найвдаліший. Уже хто-хто, а правоохоронці не скупляться в коментарях про це! Але як могла печатка зі стін вашої установи потрапити до рук людини, котра не була вже директором підприємства, якого до того ще й розшукували правоохоронні органи?
— Моя відповідь дуже проста: за всіма цими фактами розслідується кримінальна справа.
— Гаразд. Але дозвольте ще одне запитання, відповідь на яке напевно не чинитиме жодного тиску на суд, а навпаки дасть змогу йому краще розібратися у справі: ви пропонували Крамаренку в обмін на власний «дах» ділити прибуток навпіл?
— Це велика дурниця. І каже він про це тільки тому, щоб уникнути кримінальної відповідальності за скоєні діяння.
— Подаватимете позов про захист честі і достоїнства?
— Я подумаю.
Рахунок «помилкам» можна продовжувати. Та навряд чи до них треба ставитися як до помилок
Внесення змін в установчі документи — ще одна детективна сторінка цієї драматичної історії. Процедуру відділом реєстрації СПД Харківської міськради, не без підстави стверджує І. Крамаренко, грубо порушено, знехтувано відповідною постановою Кабінету Міністрів. Начальник відділу пані Т., кажуть її опоненти, не зажадала оригінали статуту підприємства й установчого договору і не внесла до їхньої редакції відповідні записи, як того вимагає інструкція, без чого підприємство можна продавати хоч десять разів на день; не пересвідчилася належним чином у повноваженнях осіб, які виконували оборудку; не помітила, що замість протоколу загальних зборів їй підсунули в реєстраційну справу «фільчину грамоту», що, зрештою, не перешкодило їй вивести з реєстру законних співвласників ТОВ і вписати туди нових без згоди колишніх. Рахунок цим «помилкам» можна продовжувати. Та навряд чи до них варто ставитися як до помилок. Тому що внаслідок них люди втратили власність, яка опинилася в інших руках.
Однак усі ці обвинувачення начальниця, зрозуміло, відкидає геть-чисто, стверджуючи, що діяла строго за правилами і погрожує подати позов на всіх наклепників і там, у суді, довести свою правоту. Але документи, які я маю, свідчать про те, що така можливість у неї була, і не раз. Але до суду вона не приходила і правоту свою не доводила. Що стосується довідки, яка начебто дозволяла їй вносити зміни в установчі документи підприємства без пред’явлення оригіналів необхідних паперів, то її значимість також, на мій погляд, досить сумнівна. Не може, як мені здається, навіть найбездоганніший працівник правоохоронного органу підмінювати своїми рішеннями букву закону, ніколи. Тому що така практика іноді тягне за собою досить сумнівні наслідки, про що і доводить наш випадок.
Не доведи нас, Боже, опинитися під таким захистом правоохоронців
Щоб узаконити «грабіж» вже і самого ВАТ ХМБЗ «Ритм», було розроблено і втілено в життя ще одну зухвалу схему. Щоб обдурити суд, що розглядав справу з повернення майна акціонерам, нові господарі підприємства, зі слів Крамаренка, сфабрикували фальшивий протокол неіснуючих зборів акціонерів, з якого випливало, що новим головою спостережної ради став якийсь Т., який призначив директором ще одного подільника за прізвищем В. Як і чому в їхніх руках опинилися головні атрибути підприємств — печатки — поки що сказати складно. Зате достеменно відомо, що ці «діючі особи» мали серйозні проблеми з законом.
За матеріалами УБОЗ, приміщення, що значилися раніше на балансі ВАТ, зникають. Новоявлені власники акціонерного товариства так розгорнули роботу, що довели підприємство до банкрутства.
— Протягом року я написав десятки заяв, — каже І. Крамаренко, — про злочинну діяльність на підприємстві шахрайського угруповання і про сваволю стосовно мене правоохоронних органів. На жодне з них не було ніякої реакції, мені навіть не надсилали жодних формальних відповідей. Зате в моїй кримінальній справі є два рішення, якими шахрайські дії визнаються зовсім законними, а підроблені протоколи — справжніми. Але варто було цій групі сфабрикувати кілька паперів, як негайно в кримінальній справі стосовно мене з’явилося ще два епізоди обвинувачень».
Цікавий факт. Діючий завод, що має цінність за ринковою вартістю кілька мільйонів гривень, обійшовся стороннім людям, смішно сказати, — в 200 доларів.
На відміну від численних акціонерів, більшість із яких віддали цьому підприємству все життя, новоявлені власники на заводі жодного дня не працювали. Але одержали все й одразу. У той час, як ветерани праці, котрі мають законне право на дивіденди, залишилися, як кажуть, з носом: акціонерне товариство нині перебуває в стадії ліквідації й от-от має припинити своє існування. Але ж за іншого результату, як показують найпростіші розрахунки, кожен із них міг би щорічно одержувати у вигляді дивідендів 1000 і більше гривень.
Кримінальну справу порушено за класичними ознаками злочину і мета її розслідування очевидна: відновити законність і покарати винних у нехтуванні закону. Якщо так і станеться, гадаю, на 600 осіб у цій країні стане більше тих, хто вірить у Закон і Справедливість. Не зрадити б їхнім сподіванням.
P. S. Найстрашніше в цій історії не пограбування АТ, хоча воно і має для акціонерів фатальні наслідки. Значно тяжчий удар завдано, як здається мені, самій правоохоронній системі, суспільству. Не доведи нас, боже, опинитися під таким захистом правоохоронців.
Харків.
