Уже традиційні парламентські слухання, цього року присвячені 18-й річниці Чорнобильської катастрофи, відбулися у Верховній Раді 21 квітня. Якщо раніше в їх назві значилося «Досвід подолання», то нині — «Погляд у майбутнє». І це не гра слів.
Як зазначив у своїй доповіді Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Григорій Рева, нам усім дуже хотілося б стерти із пам’яті слово «Чорнобиль». Та воно кожного дня нагадує про себе проблемами і необхідністю їх розв’язання. Серйозне занепокоєння викликає тенденція збільшення інвалідів серед «чорнобильців». Лише минулого року кількість їх зросла на чотири тисячі осіб і загалом становить 102 тисячі.
Дуже повільно скорочується черга на забезпечення постраждалих громадян житлом. У ній перебуває близько 35 тисяч сімей інвалідів і переселенців та 22 тисячі ліквідаторів другої категорії.
У своїй співдоповіді голова Комітету ВР з питань екологічної політики і природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Геннадій Руденко визнав: раніше було прийнято чимало правильних рішень, але їх не виконано, вони залишилися пустими обіцянками.
З року в рік, наголошувалося, зменшується фінансування усіх чорнобильських програм, а тому вони залишаються на папері. Скажімо, фінансування оздоровлення «чорнобильських» дітей цього року скорочено проти минулого на 40 відсотків.
А як виконуються рекомендації попередніх слухань, приміром, минулорічних? Усупереч ним Кабінет Міністрів розпорошив систему комплексного захисту постраждалих громадян по різних міністерствах. З огляду на велику заборгованість за створення такої системи фінансування інвалідам першої категорії доведеться чекати нового житла 150—200 років. Тому звучали вимоги створити спеціальний повноважний центральний орган виконавчої влади з питань Чорнобильської катастрофи, який би був єдиним розпорядником коштів Чорнобильського фонду.
Особливо гостро, було наголошено, стоїть проблема соціального захисту працівників Чорнобильської АЕС та мешканців міста Славутича. А Кабінет Міністрів досі не виконав рекомендації парламентських слухань 2000 року про внесення на розгляд і затвердження загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської станції та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему. Не внесено на розгляд Верховної Ради і законопроекти щодо створення та функціонування фонду для зняття з експлуатації ядерних установок, про формування фонду поводження з радіоактивними відходами.
Було наголошено на необхідності зняття з радіоактивних територій клейма «чорнобильських» і зосередження зусиль на їх соціальному відродженні. Проте зміна статусу територій не має торкатися населення, компенсації треба залишити незмінними. І до повного погашення чорнобильських заборгованостей підходи до соціального захисту постраждалих теж мають залишатися незмінними.
Укотре про суперечливість даних про дози опромінення і зростання захворюваності населення, що проживає на забруднених територіях, представників практичної медицини України, Білорусі та Росії зазначав народний депутат Юрій Соломатін. На його думку, одним із шляхів розв’язання проблеми радіаційного захисту населення України могла б стати загальна, міжнародна концепція з визначенням сукупного ліміту доз опромінення до аварії на ЧАЕС і після неї. Тут своє слово, врешті-решт, має сказати наша академічна й відомча наука.
І все-таки, що найпомітніше було на цих слуханнях?
Перше. Учасники зосереджували увагу не на незробленому чи невиконаному. Погляди спрямовували у майбутнє радіаційно забрудненої України — що треба робити? Адже за такої організації і темпів ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, як висловлювалося багато учасників, воно дуже похмуре й не оптимістичне. Друге. Не звинувачували у невиконанні всіх обіцянок лише нинішній уряд, МНС. А головуючий на слуханнях Перший заступник Голови Верховної Ради України А. Мартинюк, зокрема, наголосив: саме уряд 2000 року втрутився у державний бюджет і скасував чимало чорнобильських пільг. Адам Іванович порадив деяким народним депутатам привселюдно покаятися перед «чорнобильцями» і сказати: «Вибачте, коли ми голосували за цей бюджет, ми голосували неправильно, бо забирали у вас те, чого не можна забирати».
