Минулої середи Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення розглянула ситуацію з виконанням законодавства щодо мови телерадіопередач і ухвалила рішення, які викликали великий суспільний резонанс. Відтепер у нових ліцензіях телерадіокомпаній зазначатиметься, що загальнодержавне та міжрегіональне мовлення вони мають вести українською мовою.
Вперше за десять років існування Національної ради цей позавідомчий конституційний орган всебічно розглянув мовну ситуацію в національному інформаційному просторі і ухвалив документи, яких гостро бракувало. Спеціально створена робоча група кілька місяців аналізувала стан справ, узагальнювала результати моніторингів теле- і радіоефіру, вивчала правові аспекти проблеми і подала на розгляд Національної ради аналітику, яка переконувала, та проекти документів, що не викликали заперечень.
Національна рада зробила офіційний висновок, що виконання законодавства України про мови аудіовізуальними ЗМІ є незадовільним. Наші представники в регіонах задокументували на кінець 2003 року такий обсяг власних програм і передач українською мовою: Крим — 14% (перевірено 18 телерадіокомпаній), Севастополь — 20% (10 ТРК), Харківщина — 21% (23 ТРК), Дніпропетровщина — 24%; Донеччина — 32% (54 ТРК), Запоріжжя — 32% (18 ТРК), Луганщина — 44% (21 ТРК), Миколаївщина — 46 % (перевірено 5 ТРК). Отже, інформаційний простір восьми (!) регіонів України формується з порушенням законодавчих норм — державна мова тут зазнає утисків.
Минулого року 93% зафіксованих Національною радою порушень ліцензійних умов та законодавства про ЗМІ було пов’язано з використанням в ефірі української мови. Майже 85% від цієї кількості порушень припадає на телерадіоорганізації Луганської, Донецької, Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Одеської, Миколаївської, Херсонської областей, АР Крим та м. Києва.
Статистичний аналіз змін мовної структури населення України свідчить, що сфера функціонування української мови, зокрема й у засобах масової інформації, постійно звужується. З початку 90-х років минулого століття, коли процес національно-демократичного відродження України, здавалося, мав би поглиблюватися, принаймні в 16 регіонах із 27 українська мова почала витіснятися зі вжитку у ЗМІ. Півтора десятиліття існування суверенної Української держави не переламали цієї загрозливої тенденції — в інформаційній сфері України частка україномовного продукту з кожним роком ставала дедалі меншою. Стрімкої тенденції цей процес набував у Криму, на Вінниччині, Донеччині, Житомирщині, Запоріжжі, Кіровоградщині, Луганщині, Миколаївщині, Одещині, Полтавщині, Сумщині, Харківщині, Херсонщині, Хмельниччині, Черкащині, Чернігівщині. Незважаючи на те, що 67,5% населення України вважають українську мову рідною. Отже, Україна ставала в Європі унікальною державою — втрачала власну автохтонну мову, яка витіснялася офіційними мовами інших держав.
Під час обговорення «мовних» документів на засіданні Національної ради заступник голови Держкомітету України у справах національностей та міграції поет Рауль Чілачава зазначив, що в нинішній Україні, хоч як це парадоксально, слід захищати не мови національних меншин, а державну мову, оскільки в багатьох регіонах вона присутня на правах наймички. Проте щойно ухваленими рішеннями Національна рада взяла під додаткову опіку меншинні мови, визначивши порядок внесення їх до програмних концепцій телерадіокомпаній. Тож припущення щодо утисків цими рішеннями національного самовираження представників «нетитульних» націй в Україні є безпідставними.
Причина, певне, в тому, що ухвалені Національною радою документи не було оперативно доведено до відома широкої громадськості.
Головний із них — це «Рекомендації щодо визначення мови програм і передач у програмних концепціях телерадіоорганізацій, які ведуть мовлення на території України або претендують на отримання ліцензій» (вперше подається в повному обсязі у цьому номері «ГУ»). Національна рада застосовуватиме їх вже під час наступного конкурсу на отримання ліцензій, що проводитиметься в кінці квітня — на початку травня. Телерадіоорганізації, які користуються загальнонаціональними каналами мовлення або ведуть міжрегіональне ефірне мовлення (транслюють програми і передачі на більш ніж одне адміністративно-територіальне утворення — Автономну Республіку Крим, область, міста Київ чи Севастополь), зобов’язано «невідкладно привести свою інформаційну діяльність у відповідність з вимогами чинного законодавства щодо мови програм і передач». Представники Національної ради в областях перевірять виконання цієї вимоги до 15 травня.
Положення цих «Рекомендацій» Національна рада застосовуватиме і при переоформленні чинних ліцензій на мовлення. До 1 травня буде розглянуто пропозиції й ухвалено рішення про «мовні» вимоги до теле- і радіопрограм та передач, що поширюються через кабельні передавальні мережі.
У Національній раді невдовзі буде створено постійно діючу робочу групу з питань застосування та нормативного використання державної мови у сфері діяльності аудіовізуальних засобів масової інформації. Це дуже важливе рішення, оскільки нині в Україні немає жодної державної інституції, яка б опікувалася державною мовою у сфері ЗМІ. Очевидно, що така група (структурний підрозділ) має функціонувати саме при Національній раді як незалежному конституційному позавідомчому органі (а не при Держкомтелерадіо, оскільки це відомство як засновник багатьох держтелерадіокомпаній є зацікавленим суб’єктом інформаційних відносин).
Рішення Національної ради з мовних питань, як відзначається багатьма експертами та громадськістю, є важливими й актуальними. Але це лише половина шляху до успіху. Друга половина — це забезпечення виконання ухвалених рішень.
Віталій ШЕВЧЕНКО,заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
