Таку назву мав творчий звіт майстрів мистецтв та художніх колективів Луганської області
На підході до Національного палацу «Україна» мимоволі почув: «Що ви кажете... Та з Луганщини ж Україна починається...» Прислухатися до подальшої розмови не було часу. Цю думку продовжив на сцені наш Міністр культури Юрій Богуцький. У своєму слові перед початком концерту луганчан він наголосив: Луганщина — це схід України, там сонце встає...
Сонце, сонцем, але всі ми знаємо, що це — край вугледобування, потужної індустрії. І, здавалося, що так чи так ця тема буде провідною у творчому звіті луганчан: «похизуються їхніми м’язами» і покажуть, що попри перебудовчі труднощі вони все-таки міцніють, набирають сили. Однак луганчани повели себе скромно. І, мабуть, пошук ідейно-змістової спрямованості концерту було закладено у пролозі «Пошуки гармонії» (хореографія Антоніни Соколовської, музика Юрія Дерського). Виконали його, зверніть увагу на назви, театр танцю «Лоск», народний ансамбль «Зіронька», ансамбль танцю «Нова хвиля» обласної федерації вуличних танців і студенти відділення сучасної хореографії Луганського державного інституту культури і мистецтв.
Невдовзі пішли номери «Земля любові нашої». Тут були і хореографічна композиція «Барви Луганщини» у виконанні однойменного народного ансамблю танцю, і тема весни.
А фрагментом обряду «Хрещення козака» режисерсько-постановча група немовби нагадала: це земля донського козацтва і тут бережуть їх мистецтво. Підтвердженням цього було кілька творів, зокрема, величальна вокально-хореографічна композиція «Козачий круг».
І нарешті, вже перед завершенням першого відділення концерту, луганчани показали «Шахтарський характер» — хореографічну композицію, яку з характером виконав народний ансамбль танцю «Зіронька».
Друге відділення розпочалося класичними творами. Господарями сцени стали митці обласної філармонії, інституту і коледжу культури та мистецтв, педагогічного й аграрного університетів, які виходили на суд глядачів з різними за виконавською майстерністю номерами.
Загалом, у динамічному, яскравому, самобутньому театралізованому дійстві, яке створили майже 1200 професійних та самодіяльних учасників звіту, було чимало цікавих номерів. Свою вагому частку внесли в нього й актори обласного академічного українського музично-драматичного театру. А ще родзинками були народні обряди, фрагмент з опери «Заза», яка ще, буцімто, не виконувалася в Україні.
І все-таки даремно хвилювався голова Луганської обласної держадміністрації Олександр Єфремов, в чому він зізнався на початку концерту. На головній сцені країни відбулося справді самобутнє, неповторне, справжнє мистецьке свято краю. А створили його художній керівник, начальник управління культури і мистецтв народний артист України Михайло Голубович, режисерсько-постановча група у складі головного режисера заслуженого діяча мистецтв України Володимира Московченка, авторів сценарію заслужених працівників культури України Володимира Зайцева, Віри Євдокимової, Володимира Сагана та інших.
Не можна не сказати про чудову виставку народного декоративно-ужиткового мистецтва «Луганська світлиця», яка працювала у фойє палацу до початку концерту і під час перерви. І про невтомність учасників, прагнення якнайширше і щонайповніше показати себе. До початку концерту-звіту і під час перерви вони так виспівували й витанцьовували, що, здавалося, рознесуть палац «Україна»...
Київ.
