Погода видалася на славу. Яскраве сонце, безхмарне небо — для презентаційного польоту кращої не придумаєш. Усі, хто зібрався на льотному полі київського стадіону «Чайка», з інтересом розглядали три гвинтокрилі машини сучасного дизайну. Точно кажучи, машин було дві. В ряду стояв макет, з якого, власне, і почався перший у країні комерційний проект зі створення вітчизняного серійного вертольота з робочою назвою «Ангел» КТ-112.
Другий вертоліт літати теж не вміє. На ньому конструктори відпрацьовували технічні рішення, багато з яких небезпідставно можна назвати унікальними. Поруч стенд із технічними характеристиками — вага 545 кг, злітна маса — 925; крейсерська швидкість — 160 км/год, максимальна — 200; пасажировмісність — 4 особи; дальність польоту —500 км тощо... А віддалік вже «розігрівався» головний винуватець події.
Подякувавши всім учасникам проекту, а крім КБ «Вертикаль» у ньому брали участь машино- й авіабудівники Києва, Запоріжжя, Дніпропетровська й Миколаєва, ведучий оголосив про початок польоту. Синя машина легко злетіла вгору і за дугою наблизилася до центра поля.
Зависання.
Посадка.
Зліт з обертанням.
Низхідна спіраль.
Переміщення правим і лівим бортом.
Проліт уперед, «задній хід»...
Складні піруети, добре знайомі за трюками в американських фільмах. Тільки тут усе вживу виконував наш льотчик, на нашому вертольоті.
Тим часом ведучий дає коментарі і розповідає про можливості «Ангела». Зокрема, створений запорожцями редуктор здатний протягом 15 хвилин працювати взагалі без масла. Клас безпеки машини дає можливість їй літати над містами і населеними пунктами...
Посадка. Оплески. До льотчика-випробувача першого класу кандидата технічних наук Юрія Гладкого, що пілотував КТ-112, кинулися «акули пера».
— Як відчуття?
— Політ на цій машині завжди приносить задоволення, а можливості з керування нею майже безмежні.
Він ще довго розповідає про унікальні сполучення характеристик стійкості й керованості, про оригінальні технічні рішення, про те, що «Ангела», два двигуни якого працюють на 95 бензині, можна заправити на будь-якій автозаправній станції.
— А скільки це задоволення коштує? (Запитання вже до директора КБ «Вертикаль» Михайла Луханіна.)
— Майже сто вісімдесят тисяч доларів.
— Вважаєте, покупці знайдуться?
— Певна річ, у нас суто комерційний проект. Зацікавленість уже виявили і силові міністерства, і МНС. Комерційні структури готові придбати пасажирський варіант.
Загалом роботи попереду багато. Але вже сьогодні можна упевнено казати, що на батьківщині Ігоря Сікорського є кому продовжити справу знаного авіаконструктора.
