Чудеса в решеті

Аналізуючи причини буквально неймовірного зростання цін на металопродукцію для внутрішніх споживачів і реакцію влади на цю тенденцію, у минулому щотижневому огляді наша газета підкреслено промовчала про роль Антимонопольного комітету в державному регулюванні ринку. Минулого тижня це поважне відомство заявило про себе за власною ініціативою, провівши прес-конференцію з цієї проблеми.

Зазначу відразу, нічого нового журналістам голова комітету пан Костусєв не повідомив. І до цієї зустрічі в ЗМІ відкрито називали промислово-фінансові групи — «Приват», «СКМ», «Інтерпайп», «ТАС» та деякі інші, — чиї металозаводи практично одночасно саме і підняли ціни. Причому від 40 до 200, а на окремі види продукції і до 300 відсотків. І хоча все це схоже на відверту змову, такої оцінки на прес-конференції не пролунало.

Що стосується заходів, яких, як підкреслив О. Костусєв, Антимонопольний комітет вжив за особистим дорученням Президента для приборкання ринку металу, то вони, безумовно, вражають. Власникам названих вище концернів, які є, за запевненням Олексія Васильовича, великими патріотами незалежної України, надіслано письмову пропозицію повернутися до грудневих цін минулого року.

А ще Антимонопольний комітет планує, цитую дослівно, «провести серед власників металозаводів роз’яснювальну роботу». Треба думати, буде прочитано лекції про шкоду роздування цін на продукцію базової галузі для української економіки. Якщо реакція забариться, суворо пригрозив глава комітету, буде застосовано жорсткі санкції — десятивідсоткові штрафи на річні доходи на користь бюджету.

З приводу погроз. Чи затвердять законність штрафів господарські суди, а в тім, що, застосувавши санкції, без них не обійтися, О. Костусєв сумнівів не має, — це, як кажуть, або пан, або пропав. Чим-чим, а вмінням тягти волинку вітчизняна Феміда опанувала блискуче. Про її принциповість і непідкупність узагалі легенди в країні та за її межами ходять.

Щодо домовленостей. У березні, пам’ятається, уряд підписав з металозаводчиками цілком ідентичний меморандум. І що? У квітні залізничники буквально завили від зростання цін на рейки, вагонні колеса і гальмові колодки, без щоденної закупівлі і заміни яких пасажирські і вантажні потяги зупиняться буквально в лічені дні.

Залишається сподіватися на такий ефективний інструмент боротьби з монополістами, як роз’яснювальна робота... Про антитрестовські закони, адаптовані до умов і особливостей українського ринку, у владних коридорах, насамперед і в стінах антимонопольного відомства, нічого такого не чули.

Тим часом декілька років тому в двері цього комітету стукали металурги, скаржачися на невиправдане з їхньої точки зору підвищення цін на залізничні перевезення. Чи не по зачарованому колу бігаємо, добродії?

Зате статистики минулого тижня знову всіх нас порадували. Реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) з початку року зріс (порівняно з аналогічним періодом року минулого) майже на 11 відсотків! Як і раніше, небувалий темп зростання демонструє промислове виробництво. У будівництві — до 30 відсотків. Не на багато менше — 22,8 відсотка — у переробці. А от роздрібна торгівля на цьому тлі вочевидь відстає. Її приріст — лише 12,6 відсотка.

Стоп! Але саме на близьку до цього величину, якщо вірити статистиці, — на дев’ять з хвостиком відсотків, — зросли за останні кілька місяців (у поточному, а не у відносному вимірі часу) роздрібні ціни на продукти харчування, промтовари та послуги населенню.

Тож якими темпами розвивається країна, якщо врахувати, що ВВП, та й промислові оціночні показники, вимірюються в грошовому еквіваленті, що відбиває насамперед рівень цін на внутрішньому і зовнішньому ринках?

Пенсії — один з найголовніших індикативних показників якості життя, а отже, і всієї економіки. Отож минулого тижня голова наглядової ради Пенсійного фонду країни Борис Зайчук заявив: щоб підвищити мінімальні пенсії (а їх одержує переважна більшість наших ветеранів) до прожиткового мінімуму, середня зарплата в Україні має бути 800 грн. А вона в нас до кінця 2004 року за прогнозами сягне... 535 гривень.

За цінового, а не якісного зростання ВВП і промислового виробництва українським пенсіонерам прожиткового рівня в найближчому (і не тільки для людей похилого віку, а й для всіх нас) майбутньому не досягти. Це очевидно. Доти, доки ми не навчимося керувати економікою не заради красивої цифри, а заради конкретної людини.