Ці тварини, на відміну від білочок і зайчиків з їхніми пухнастими хвостиками і вушками, не належать до загальних улюбленців. Що, втім, не заважає декому вживати їх у їжу, та ще й як делікатеси. Хто не чув про знамениті жаб’ячі лапки! А інші, десь у джунглях, їхньою отрутою мажуть стріли.
У фауні України — жаб’яча розмаїтість: джерелянка звичайна, часникова жаба, зелена жаба, сіра жаба, звичайна квакша, ропуха, трав’яна жаба... Кожний із цих видів цікавий по-своєму, але є в них одна характерна риса. Навесні, як і належить, вони збираються в неглибоких водоймах і святкують свої «весілля». У місцях великих скупчень їхній різноголосий хор легко заглушує звук людського голосу. Напевно, хтось ще пам’ятає, як у минулому використовували джерелянок для зберігання молока: кидали жабку в глечик з молоком, і воно довго залишалося свіжим... Як відомо, у природі немає нічого зайвого. Так і вони — когось їдять, а для когось самі слугують їжею. Одне слово, ланка в загальному ланцюзі.
Нехай жаби не відзначаються красою. Але подивіться на фото — в кожної своя особлива чарівливість. І потім згадаєте казку про Царівну-Жабу...