Прочитав твій монолог, Вікторе, «Останні можуть стати першими» (ГУ за 20.02.2004 р.). Візьми собі на розум: без знань ти не людина, на шматок хліба в наш нелегкий час не заробиш.
Я пенсіонер, але пам’ятаю, як до школи ходив босий, часто пропускав уроки, тому що потрібно було працювати по господарству... Жив я при неграмотному вітчимі, який і мені не давав вчитися. Після семирічки доклав усіх зусиль, щоб успішно закінчити технікум. А тобі, Вікторе, дивуюся, як можна, маючи здібності, нехтувати школою. Схаменися, бо буде каяття, та вороття не буде.
Е. АДАМІВ.
Снятин
Івано-Франківської області.
