Звичайно, чотири місяці для закону — це не той строк, щоб можна було визначити його «плюси» та «мінуси». Але перше враження за ці чотири місяці, протягом яких діє Закон «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», вже є — більшість невдоволених, ніж задоволених пенсійною реформою, особливо перерахунком уже призначених пенсій. Щодо перерахунку, то вже нині можна сказати, що виграли лише ті, хто отримував високу заробітну плату. За низької зарплати навіть з великим стажем кінцевий рахунок невтішний.
Водночас завдяки закону з’явилося чимало позитивних моментів. Перше і, напевно, найголовніше — це зняття обмеження розміру максимальної пенсії. Раніше при всьому бажанні отримати більш як 150 гривень ви не могли (за винятком деяких категорій). Тепер все залежить від вашого заробітку та страхового стажу (тобто періоду, протягом якого ви працювали та сплачували внески). Звичайно, можна говорити, що від цього виграв лише незначний відсоток громадян, але даний факт не можна заперечувати.
Однак з приводу відсутності планки максимального розміру пенсії на тих, хто думає, що астрономічний заробіток гарантує таку само пенсію, чекає розчарування. Стаття 19 згаданого закону встановлює, що страхові внески нараховуються у межах максимального розміру, що встановлюється щороку законом про розмір страхових внесків на рівні розміру семи середніх заробітних плат, що склалися в попередньому календарному році. З 1 січня ця сума становить 2660 гривень. Тобто навіть якщо ваша заробітна плата більша цієї суми, внески братимуться з суми не більшої 2660 гривень. За час роботи до липня 1998 року (з цього часу було вперше запроваджено обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески для обчислення пенсії) береться сума не більш як 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Наприклад, при обчисленні індивідуального коефіцієнта заробітку заробіток особи за будь-який місяць 1978 р. може бути враховано в межах 818,72 крб. (146,2 х 5,6). Однак таких громадян в Україні небагато — це переважно льотно-випробувальний склад та науковці. Без встановлення цієї межі кількість «висотників» істотно зросла б. Решту заробітку, як пояснюють спеціалісти з пенсійної реформи, ми зможемо спрямовувати до Накопичувального фонду. Отже, найоптимальнішим роком запровадження накопичувальної системи Міністерство праці та соціального захисту називає 2007-й. Головною умовою, від якої залежить створення накопичувальної системи, є зростання ВВП на два відсотки протягом останніх двох років та забезпечення виплати пенсій у солідарній системі на рівні прожиткового мінімуму.
Загалом Накопичувальний фонд — це цільовий позабюджетний фонд, у якому акумулюватимуться страхові внески. Кошти цього фонду є власністю застрахованих осіб, які сплачували страхові внески до цього фонду, та належать вони кожній застрахованій особі в частині, яка є на її накопичувальному пенсійному рахунку.
Законом виділено такі види довічних пенсій:
— довічна пенсія з установленим періодом (щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера, але не менше, ніж протягом десяти років. У разі смерті пенсіонера протягом зазначених десяти років пенсію продовжують виплачувати спадкоємцям у межах цих десяти років);
— довічна обумовлена пенсія (щомісячна виплата, яку пенсіонер отримує протягом життя, без обмеження періодом. У разі смерті пенсіонера різниця між сумою вартості договору страхування довічної пенсії та сумою сплаченої пенсії виплачується спадкоємцям, зазначеним у договорі страхування або визначеним відповідно до законодавства);
— довічна пенсія подружжя (щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера, а після його смерті — його чоловіку (дружині), який (яка) досягли встановленого пенсійного віку).
Тобто вибір виду ще однієї пенсії залишається за майбутнім пенсіонером. Оскільки Накопичувальний фонд та порядок сплати до нього внесків — тема не однієї розмови, то з нею та її перевагами ми ознайомимо вас іншим разом. А нині ми чекаємо на ваші листи з питання про пенсійну реформу та вашими враженнями про неї.
До речі, з 1 січня більше людей почали показувати свої доходи, оскільки розуміють, що тепер пенсійні внески — це довгострокові інвестиції. Водночас з 20 мільйонів працюючих громадян лише 14 мільйонів сплачують внески до Пенсійного фонду.
