Життя Миколи Ватутіна було коротким. Але в Україні, особливо кияни, глибоко шанують ім’я людини, під командуванням якої радянські війська громили німецько-фашистських загарбників від Сталінграда до Києва.
Стара кінохроніка зберегла для багатьох поколінь хвилюючі кадри зустрічі киян з видатним полководцем у листопаді 1943 року на вулицях зруйнованої столиці.
Командувач 1-го Українського фронту Микола Ватутін дістав поранення в ногу, що не загрожувало життю. Але через 45 діб після поранення генерал армії помер після ампутації ноги «при явищах серцевої слабкості і набряку легень», цитує медичний висновок у книзі «Перстень Беати» відомий журналіст і публіцист Валерій Баталов.
Чому так сталося — це питання хвилювало й досі хвилює багатьох дослідників. Чому Ватутіна не врятували? Серед багатьох версій є і така, що смерть полководця влаштовувала Йосипа Сталіна, який не терпів суперників. Над цією версією, використовуючи архівні матеріали, що не були доступні раніше, розмірковує автор у новелі «Постріл з минулого, або Таємниця смерті генерала Ватутіна».
А кияни у 60-річницю пам’яті про Миколу Ватутіна, що минає цими днями, прийдуть на могилу прославленого генерала, який спочиває на дніпровських кручах, покладуть квіти і, вклонившись, мовчки постоять...
Р. S. У Києві буде проведено мітинг пам’яті генерала М. Ф. Ватутіна.
