У березні за багаторічною традицією споживчі ціни зросли не вище, ніж попереднього місяця. Це скидалося на весняний флірт у межах одного відсотка.

 

П’ятдесят на п’ятдесят

Отже, мої прогнози в лютні-березні не справдилися на 0,1 — 0,3 відсотка. Як і передбачали, інфляція у першому кварталі вписалася у прогнозний коридор 2,1 — 2,5 відсотка (за фактом — 2,2).

П’ятдесят на п’ятдесят, що споживчі ціни не перевищать шестивідсоткове зростання за підсумками року. Якщо літня дефляція буде більша, ніж торік, річна інфляція у 5,3 — 5,7 відсотка видається цілком реалістичною. Прояснішає вже у квітні-травні. У цей період сезонне зниження інфляції традиційно змінює фазу цінового збудження. Нагадаю: торік у квітні цей процес загальмували інфляційні очікування. Минулого травня інфляція знизилася до нуля, хоч ми не мали того, що маємо тепер: достатнього зернового резерву та інерції більш низької першоквартальної інфляції, ніж тогоріч. Щоправда, словесні баталії здатні похитнути впевненість споживачів, довіру до грошей, спровокувавши підвищення цін через прискорення обігу грошей.

На ціни першого кварталу позитивно впливала грошова політика останніх двох місяців минулого року. Сьогодні вона цілком відповідає бюджетному сценарію. Міркуйте самі. За умов значного розігріву економіки стабільна облікова ставка чинить досить потужний опір інфляції. Процентна політика першого кварталу зумовила достатній приріст грошової пропозиції з огляду на малоочікуваний приріст ВВП та обсяги випуску продукції. Широкі гроші вже зросли на 6,4 відсотка проти 5,7 минулої весни. Це адекватно підвищенню темпів зростання ВВП з 7,9 відсотка у січні—березні 2003 року до 10,2 — 10,5 відсотка в січні—березні нинішнього (прогноз). Це рівноцінно зменшенню темпу зростання споживчих цін з 3,7 відсотка в першому кварталі 2003 року до 2,2 — у звітному. Отже, зростання ВВП вимагало більшої грошової маси, а уповільнення інфляції вказувало на поміркованість такої потреби. Цей висновок посилювала вища, ніж минулого року, ліквідність банківської системи. Навіть більший приріст грошової бази (3,4 відсотка) проти першого кварталу 2003 року (1,2) не супроводжувався ціновою хвилею. Тому за стабільної облікової ставки у березні вдалося знизити середньозважену ставку за кредитами на 1,8 відсотка в національній валюті. Очевидний прогрес, якщо згадати, що в першому кварталі минулого року вона зросла на 1,6 відсотка. Мало того, вдалося утримати кредитну активність на рівні минулого року — 8,2 відсотка проти 8,5.

Попит на гроші — в маси!

Сприяли зростанню попиту на гроші. Завдяки високому економічному зростанню його активізували і фізичні, і юридичні особи, а це істотно загальмувало тиск збільшеної грошової маси на споживчі ціни. Депозити населення у гривні зросли за березень на 5,3 відсотка проти 4,2 у березні 2003 року, від початку цього року — на 14,5 відсотка проти 9,7 за відповідний період минулого року, юридичних осіб — на 13,55 відсотка проти 7,4. Вартий уваги й ефект зростання прихильності до збережень, який зменшує тиск на споживчі ціни. Це добре проілюстрував лютий. За зростання доходів на 7,6 відсотка, заощадження збільшилися на 82,1 відсотка(!) Прихильність населення та організацій до збережень, що має антиінфляційний ефект, підтримувалася не лише політикою рівноважних процентних ставок, а й зміцненням довіри до національних грошей.

Березнева інфляція виявилася помірнішою, ніж дехто очікував, ще й тому, що недооцінили вплив чергового розвороту тренду інтервенцій з нетто-купівлі валюти на її нетто-продаж. Хоча у підсумку валютні резерви зросли за рахунок чистої купівлі на 175,4 млн. доларів США (проти лютого у 3,2 разу менше). Відповідно приріст чистої кредитної емісії на купівлю валюти у стабілізаційний фонд становив лише 2,8 відсотка проти 15,8 від початку року. Це зменшило інфляційний тиск, бо рефінансування банків, яке зросло на 6,8 відсотка від початку березня, хоча і збільшили, але не так помітно, як скоротили емісію грошей шляхом зменшення купівлі валюти. Отже, загальмовано зростання ліквідності до рівня нормативної. А відтак — значного дисбалансу попиту і пропозиції на грошовому і товарному ринках не сталося. Інакше кажучи, на зростання споживчих цін впливала лише весна — сезон традиційного флірту. Номінальне зміцнення обміну курсу в березні було достатнім для підтримки антиінфляційних настроїв і так само, як у лютому, частково стримувало грошову емісію і ціни.

...І фіскалили помірковано

Бюджетна політика уряду загалом сприяла ціновій стабільності. У лютому Нацбанк за рахунок купівлі валюти емітував в обіг майже 3 млрд. гривень платіжних засобів. Уряд скоротив на 1 млрд. 300 млн. гривень грошову базу, зосередивши їх на своєму рахунку в НБУ. У березні фіскальна політика Мінфіну теж була зважена, антиінфляційна. У відповідь на скорочення Нацбанком грошової бази через зменшення приросту емісії на купівлю валюти проти лютого на 2 млрд. гривень Державне казначейство зменшило на своєму рахунку кошти уряду в національній валюті лише на 104 мільйони гривень. Це уповільнило рух грошової пропозиції і до того ж сприяло стабільності цін без зростання процентних ставок комерційних банків. Таке помірковане зниження бюджетного профіциту можна оцінити як антиінфляційну фіскальну політику, адекватну піковій фазі бізнес-циклу.

Так би й надалі!

Інфляція споживчих цін у другому кварталі може становити, як і торік, менш як один відсоток. (За умов достатності резерву для зернових інтервенцій та відсутності розігріву інфляційних очікувань). На заваді може стати надмірний адміністративний тиск на ціни виробників. Він може «загнати» їх інфляцію в латентну форму і відкласти на останній квартал цього і перший квартал наступного року не лише більш високі темпи їх зростання, а й започаткувати прискорення інфляції споживчих цін.

Різкий приток валюти у другому-третьому кварталах нинішнього року, звісно, вимагатиме значної стерилізації грошової маси. Які подальші кроки Нацбанку мені видаються поміркованіші? Як на мене, триматися стабільної облікової ставки потрібно доти, доки зберігатиметься відносний баланс двох основних макроризиків: неприйнятного прискорення інфляції і різкого спаду економічного зростання. Не варто збиватися з курсу на утримання в нормальному тонусі ліквідності банківської системи. У першій половині другого кварталу слід подбати про монетарні підвалини поглиблення літнього сезонного зниження споживчих цін, щоб полегшити утримання їх динаміки в останньому кварталі на річному рівні — менш як 6 відсотків.

Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ,радник глави НБУ з питань макроекономіки.