Наприкінці березня у столичному Будинку офіцерів відбулася VІІ конференція Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів Збройних Сил» (надалі — Фонд). Військові обговорювали шляхи розв’язання проблем сучасної армії, а точніше — аспекти соціального захисту за умов докорінного реформування Збройних Сил України. Президентом Фонду обрали народного депутата України, полковника запасу Володимира ДЕМЬОХІНА, з яким ми зустрілися одразу після закінчення конференції.

— Володимире Анатолійовичу, понад тисяча делегатів, представники виконавчої та законодавчої влади, благодійних та громадських організацій, можна сказати, кістяк інтелігенції, — таке поважне зібрання заслуговує на те, щоб поцікавитися історією Фонду...

— Міністерство юстиції його вперше зареєструвало у грудні 1992 року як всеукраїнську громадську організацію. У цьому статусі Фонд один з перших почав надавати всіляку допомогу військовослужбовцям і військовим ветеранам у розв’язанні їх соціальних проблем і, зрештою, на сьогодні він залишається найчисельнішою і найвпливовішою організацією з усіх подібних. 1997 року, коли набрав чинності Закон України «Про благодійництво та благодійні організації», Фонд, зрозуміло, перереєстрували у добровільну всеукраїнську благодійну організацію, і він почав здійснювати благодійницьку діяльність в інтересах військовослужбовців, ветеранів Збройних Сил, членів їх сімей...

— Відомо, що створити такий Фонд було вашою ідеєю...

— Я — полковник запасу. В 1976 році закінчив Вільнюське вище командне училище радіоелектроніки протиповітряної оборони, офіцер, інженер з експлуатації радіоелектронних засобів. Свого часу, звільнившись у запас, не маючи власного житла, з дружиною та двома дітьми мешкав у гуртожитку. Тобто знаю не з чуток, як іноді важко звільненим військовослужбовцям адаптуватися до цивільного життя. Тому природно, що, об’єднавшись зі своїми однодумцями, такими само колишніми офіцерами, ми практично з нуля створили Фонд для підтримки, соціального захисту військовослужбовців, ветеранів, учасників війни та їх сімей.

— З матеріалів конференції видно, що Фонд не гаяв часу...

— Атож. Про це свідчать більш як 5 мільйонів гривень фінансової і гуманітарної допомоги, 455 квартир для військовослужбовців і ветеранів, придбаних цілковито або частково коштом Фонду, 687,7 гектара землі під 6756 земельних ділянок наших підопічних для індивідуального дачного будівництв. 8360 з них пройшли перенавчання або перекваліфікацію, 6072 — працевлаштовано, 862 одержали безоплатну юридичну допомогу, 12 чоловік здобули вищу освіту... Започаткувавши на підприємствах страхову медицину, члени Фонду не лише перераховували кошти на вкрай необхідну медичну допомогу військовослужбовцям та їх родинам, а й сприяли клініці нейрохірургії і неврології Головного військового клінічного госпіталю МОУ у придбанні сучасного ендоскопічного обладнання. Унікальні хірургічні операції на головному мозку лікарі здійснюють, зокрема, і завдяки майже мільйонному внеску Фонду. А ще є благодійницька програма «Нагорода», в рамках якої виготовили 6000 державних нагород України для ветеранів Великої Вітчизняної...

— А що в планах?

— Ми маємо намір сприяти практичному здійсненню загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, котрі спрямовані на поліпшення соціально-економічного становища військовослужбовців, ветеранів Збройних Сил та членів їх сімей, соціальну реабілітацію осіб, які потребують піклування. Передусім надаватимемо допомогу в будівництві житла для військовослужбовців. А ще ми прагнемо підвищити міжнародний статус нашої армії. Для цього потрібно створити всі умови для її нормального розвитку та повноцінного функціонування.

— Ви вважаєте, конференція досягла своєї мети?

— Під час конференції ми прагнули всебічно проаналізувати соціально-економічну ситуацію за умов докорінного реформування Збройних Сил України, змін у збройних формуваннях і спецслужбах держави, і, як на мене, це нам вдалося. Хотіли уточнити пріоритети своєї діяльності, послідовність реалізації намічених заходів соціального захисту військовослужбовців — уточнили і погодили. Зробили неабиякий крок до об’єднання зусиль благодійницьких організацій військових формувань, виконавчої, законодавчої, судової гілок влади довкола наболілих проблем — і це немало важить. Отже, на мій погляд, конференція пройшла на достатньо високому рівні, зосередила увагу делегатів і гостей на проблемах і перспективах розвитку благодійницької діяльності Фонду для поліпшення соціального захисту військовослужбовців, військових ветеранів та інвалідів, а також членів їх сімей.

— Деякі організаційні заходи, які Фонд планує втілювати для усунення згадуваних проблем, я б сказав, неординарні.

— А хіба соціальний захист це ординарна проблема?! Звідси й наше прагнення підготувати пропозиції із удосконалення правової бази благодійницької діяльності за напрямом соціального захисту колишніх і діючих військовослужбовців та членів їх сімей. Звідси й усі наші ініціативи — створити Офіцерський благодійницький банк для забезпечення кредитами забудовників та Державний реєстр благодійницьких організацій, налагодити видання інформаційного бюлетеня, заснувати довідник «Благодійництво і армія» та багато інших.

— Що болить вашим підопічним сьогодні найбільше?

— Проблем безліч. Це і мізерна пенсія військових, і постійна нестача коштів на санаторно-курортне лікування, і скарги на керівників комунальних організацій, які всупереч чинному законодавству із соціального захисту ветеранів війни відмовляються надавати пільги, посилаючись на те, що кошти не надійшли з бюджету. Це саме кажуть ветеранам військової служби, коли відмовляють у праві на безкоштовний проїзд у місцевому та приміському транспорті.

— Найгостріші, мабуть, проблеми з житлом...

— Я б сказав, найболючіші. Ось наприкінці березня з Севастополя надійшов лист від майора у відставці Володимира Єгорова, звільненого зі Збройних Сил 2003 року через хворобу. Хворий, з дорослими дітьми та онуком, опинився практично на вулиці і вже півтора року безрезультатно добивається житла, яке належить йому відповідно до Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні». А скільки таких Єгорових!

Вів розмову Сергій МИКОЛАЄНКО.