Михайло Папієв,Міністр праці та соціальної політики України
Уряд зробив усе можливе і неможливе, щоб в Україні було розпочато пенсійну реформу. Не можна порівняти проведення пенсійної реформи в інших країнах і в Україні. По-перше, нам удалося реалізувати її, не вдаваючись до непопулярних дій. Тобто не збільшували пенсійний вік і вперше в світі зробили перерахунок пенсій нинішнім пенсіонерам. Реформа лише розпочалася і очікувати, що за трохи більше 100 днів відбудуться якісь революційні зміни або підвищаться пенсії в кілька разів, не можна. Ми завжди чесно говоримо про плани. І якщо кажемо, що плануємо підвищити пенсію на 11%, то й підвищимо її на 11%.
З 1 січня 2004 року ми перейшли від системи пенсійного забезпечення до системи пенсійного страхування, тобто громадянин самостійно формує свою пенсію, своє майбутнє з огляду на заробітну плату, яку він отримує і з якої сплачує внески, і стаж. Сьогодні громадяни вже переконуються у тому, що підвищення зарплати та пенсій наше спільне завдання, над яким мають працювати уряд і вся громадськість. Адже лише за умови сплати внесків до Пенсійного фонду можна розраховувати на достатній рівень пенсій у майбутньому. Одне з головних досягнень уряду — відсутність регіонів, де отримують пенсію, нижчу за 50 % прожиткового мінімуму. Плануємо, що у 2007 році взагалі не буде пенсіонерів, які отримуватимуть пенсії нижче прожиткового мінімуму.
Однак ще є питання, які потребують доопрацювання. По-перше, треба підвищити вплив трудового стажу на розмір пенсії. Сьогодні вивчають можливість введення поправочного коефіцієнта для громадян, які мають трудовий стаж більший, ніж середній за низького заробітку. Крім цього, варто підвищити розміри пенсійного забезпечення особливо вразливих громадян, зокрема, інвалідів та чорнобильців. Для реалізації цих заходів треба підвищити заробітні плати, оскільки доходи Пенсійного фонду формуються із внесків від зарплати, збільшивши таким чином доходну частину бюджету ПФУ.
Пенсійна реформа — це реформа не одного дня, місяця і навіть року. В майбутньому під час упровадження другого і третього рівнів пенсійного забезпечення (накопичувального і добровільної системи) треба вийти не на 30% співвідношення середньої пенсії і середньої заробітної плати, а на 50—55 %. Але нині багато розмов точиться про досягнення цієї величини вже сьогодні. Тому давайте рахувати: 50% від середньої заробітної плати 462 грн. — це 254 грн. Для того, щоб 14 мільйонів пенсіонерів отримали хоча б мінімальні пенсії, потрібно 60—70 мільярдів гривень на рік. Думаю, зрозуміло, що сьогодні це нереально.
До речі, перед здійсненням реформи ми зробили розрахунки на 25 років наперед і сьогодні можемо гарантувати постійне збільшення розміру пенсії для громадян і стабільність солідарної системи ПФУ. Це, на мою думку, найголовніше.
