Років шість тому у Донецьк приїхав польський журналіст. Рано-вранці вийшов з готелю й у сусідньому кіоску купив з десяток місцевих видань. І тут з подивом виявив, що всі газети — вчорашні... Пам’ятаю, яким здивованим був колега, коли розповідав про це: «Кому потрібні вчорашні новини?». На жаль, заперечити не було чого: свіжу пресу тоді привозили о дев’ятій ранку. Це був не кращий час і для газетярів, і для розповсюджувачів преси: кіосків у місті ставало дедалі менше і менше.
Сьогоднішні зміни, які переживає донецьке міське агентство «Союздрук», не можуть не подавати надії. З 1 січня цього року кіоски, розташовані в трьох центральних районах обласного центру — Ворошиловському, Калінінському і Київському, одержують свіжі газети вже до 7-ї години ранку. А наприкінці березня рання доставка стала правилом у віддалених Пролетарському і Будьонівському районах. На черзі — Кіровський і Ленінський райони. Нововведення відразу оцінили читачі, що встигають дорогою на роботу, чекаючи автобуса або тролейбуса, купити останній випуск улюбленого видання.
— Ми поставили за мету: до семи ранку доставляти газети в усі райони міста, — розповідає директор донецького міського агентства «Союздрук» Костянтин Медведєв. — Переводимо кіоски на дво- і трьохзмінний режим роботи для того, щоб наш читач міг придбати газети, журнали і о шостій ранку, і о восьмій вечора. Зокрема, з 6.00 до 22.00 відкриті кіоски на центральній площі Леніна, на вулиці Університетській біля магазину «Смарагд» і на залізничному вокзалі. І виторг відразу збільшився.
Кажуть, нове — це добре забуте старе. Однак продавцям періодики доводиться не тільки згадувати про традиції, а й відвойовувати здані позиції в прямому значенні слова. Якщо в 1995 році в обласному центрі було 220 кіосків, то сьогодні — 70. Тільки в минулому році з’явилися п’ять нових точок «Союздруку». Сучасні конструкції чудово вписалися в міський пейзаж. Але шлях до читача і покупця часом тернистий і складний.
Щоб одержати дозвіл на відведення землі, агентству потрібно звернутися до райвиконкому. Звертання розглядають спочатку архітектор і землевпорядник. Потім треба узгодження з 17(!) інстанцій: держгаз, водоканал, тепломережа, пожежні, санстанція, відділ культури, екологи... І тільки після наявності усього пакета документів з кожного кіоску засідає депутатська комісія, а питання про відведення землі виноситься на сесію міськради. У Донецьку дев’ять районів. І з кожною райрадою потрібно працювати.
За словами керівника міського агентства «Союздрук», на збирання дозволів іде не менш як рік. І для тих, хто продає газети, і для торговців пивом і сигаретами однаковий порядок одержання погоджень. А тим часом на оновленій центральній вулиці імені Артема купити газету стає проблемою.
— Пройдіть від центрального універмагу до кафе «Каприз», від Північного автовокзалу до залізничного вокзалу, від планетарію до Путилівського автовокзалу — не зустрінете жодного павільйону, — звертає увагу Костянтин Медведєв.
Що цікаво: попит на періодику не зменшується, а кількість точок «Союздруку» скорочується. Нині в агентстві працює 121 особа, з них 98 — кіоскери. Наприкінці 2003 — початку 2004 року на роботу було прийнято чотири інваліди: у такий спосіб підприємство прагне підтримати соціально незахищених громадян. Заробітну плату тут виплачують без затримок, з усіма необхідними нарахуваннями. Тільки торік у Пенсійний фонд сплачено 200 тисяч гривень, у фонд інвалідів — 3,8 тисячі, внесено 5 тисяч гривень комунального податку і податку на землю, 33 тисячі гривень внесків у фонди соціального страхування, 47 тисяч — за дозвіл на право торгівлі. Торгівля газетами вигідна місцевому бюджету. У міському агентстві хочуть відкрити 100 нових павільйонів і прийняти на роботу ще 200 кіоскерів і 30 працівників агентства. «Союздрук» прагне створювати нові робочі місця і збільшувати відрахування до міської скарбниці.
Показово, що навіть після закриття кіоску звичне місце все одно не пустує — тут процвітає стихійна торгівля газетами. У Донецьку сьогодні пресу розповсюджують дві великі оптові фірми і чотири малі, в яких зайнято в цілому близько 500 осіб.
— Жодна з цих фірм не платить такі податки, як ми, — продовжує Костянтин Медведєв. — У кращому разі, приватні розповсюджувачі працюють на єдиному податку.
Сьогодні агентство працює з 450 постачальниками і продає майже 800 найменувань газет і журналів. У тому числі щоденних місцевих і всеукраїнських видань, серед яких і «Голос України». І цю «монополію» поки що не порушує жоден з приватних розповсюджувачів. «Союздрук» стає ближчим до читача: є факти, коли постійним читачам кіоскери навіть приносять періодику додому. За кожним кіоском закріплено три-п’ять учасників війни чи інвалідів, що одержують газети безплатно. Агентство доставляє пресу в дитячі будинки, санаторії, виправні заклади. У «Союздруку» готові вислухати ваші пропозиції, скарги і думки. Дзвоніть у робочі дні за телефоном у Донецьку 335-81-83.
