Фоторепортаж із Музею грошей НБУ
Розмахуюсь і щосили б’ю величезним молотом по ковадлу. Все навколо здригається й настає тиша. Я перебуваю у святая святих режимного приміщення Національного банку України. Ось щойно викарбував собі пам’ятний жетон відвідувача Музею грошей: з одного боку златник Володимира Великого, з іншого — емблема НБУ. Наш екскурсовод — головний експерт музею Наталя Стрижакова.
Монети з’явилися тільки в VІІ ст. до н. е. Тож спочатку розглядаємо «грошові одиниці» часів трипільської культури: крем’яні стрілки, мушлі каурі (видобуті аж з дна Індійського океану!), прясла, кам’яні молоти та сокири. Водночас дехто віддавав перевагу черепам: мешканці Соломонових островів —людським, аборигени острова Борнео — коров’ячим.
Зазираю в сусідню вітрину з експонатами — а там дельфіни! Саме таку форму мали перші монети на сучасних українських теренах, що карбувалися в грецьких містах Північного Причорномор’я. Поряд монети Римської імперії — тільки вони донесли сучасникам портрети всіх римських імператорів.
На арабських дірхемах портретів немає — Коран забороняв. Натомість на кожному срібному кружальці помічаю дірочку — праукраїнки носили намиста з дірхемів, кожна низка яких свідчила про наявність у їхніх чоловіків десяти тисяч таких монет. Уявляєте, як несолодко велося дружинам тогочасних мільйонерів!
А ось виблискує золотим черевцем візантійська номізма — тепер я знаю, звідкіля взялася «нумізматика»!
За часів розквіту Київської Русі карбувалися златники та срібляники. На златнику бачу портрет князя і напис: «Володимир на столі, а се його злато». На зворотному боці — Ісус Христос. А тризуб на одному зі срібляників точнісінько такий, як і його сучасний нащадок!
Переходжу до експозиції безмонетного періоду, коли на арену грошового обігу вперше виходить гривня — зливки срібла вагою близько 165—200 грамів.
Зачаровано розглядаю експонати найцікавішого в історії європейського грошового обігу періоду — XVІ—XVІІ ст. Переді мною відкарбована в чеській Яхимовській долині (німецькою — Іоахімсталь) міжнародна валюта — іоахімсталяри. Казково красиві 28-грамові срібні монети згодом карбували по всій Європі. Німці називали їх талярами, французи — екю, іспанці — песо, англійці — кронами, американці — доларами, китайці — юанями. Українці називали таляри, скажімо, Іспанських Нідерландів «крижаками» — адже на них зображувався бургундський хрест, а нідерландські таляри з левами — «левками».
На тлі цієї грошово-мистецької ейфорії дуже сіренький вигляд має Московське царство. Місцевою грошовою одиницею були дрібні розклепані шматочки срібного дроту. Називалися вони, звісно, копійками, бо містили зображення Георгія Побєдоносця зі списом. Аби не розгубити своє багатство під час торговельних операцій, московські купці змушені були напихати цей капітал за щоки!
Петро І провів широкомасштабну грошову реформу. Відтоді з’явилися рублі з портретами російських самодержців. Ось тільки син Катерини ІІ Павло від такої честі відмовився. Але Коран тут уже ні до чого — вся справа, можливо, в некрасивому профілі.
У 1917-му Центральна Рада вводить українські карбованці. Написи на них, окрім української, продубльовано ще й російською, польською та єврейською мовами. Гетьман Павло Скоропадський друкує карбованці та гривні. У цьому ж «грошовому» напрямі працювала й Директорія.
Завмираю біля грошей білих армій Денікіна та Корнілова. Вочевидь білогвардійці, як і личить справжнім чоловікам, найбільше шанували потужні машини та представниць прекрасної статі. На їхніх рублях —усуціль паровози та жінки. Ось тільки з купівельною спроможністю в цих зовні до біса привабливих банкнот не склалося — порівняно з українськими карбованцями та гривнями вони були мало не фантиками. Як і сила-силенна інших «валют», які друкували тоді мало не в кожному містечку.
А це наше недавнє минуле: жертва галопуючої інфляції купоно-карбованець та «валюта» Голозубинецької сільради Дунаєвецького району Хмельницької області.
В експозиції сучасних грошей світу звертаю увагу на «10-єврову» банкноту з автографом її дизайнера, українця за походженням Роберта Калини. А в однодоларовій банкноті з портретом Санта-Клауса найсмішнішим для мене є те, що вона справжня!
Напрочуд потужно Україна продукує ювілейні та пам’ятні монети. Є й сувенірна одногривнева банкнота. Наче звичайна, тільки... срібна!
А особливого колориту музею надає можливість власноручно викарбувати монету. Точнісінько так, як це робили багато століть тому!
