Понад 60 вишитих ікон та картин на біблійні сюжети на виставці творів народних умільців, котру традиційно щорічно організовує просто неба обласний історичний музей, найбільше привертали увагу відвідувачів. Вони завмирали перед незвичною експозицією і, вражені сонцесяйним іконостасом, вдумливо вдивлялися в лики святих, поринали в роздуми, спогади і молитви. А Ісус, Божа матір, святі Миколай-Чудотворець та Пантелеймон, апостоли та ангели, увічнені на полотні вишивальницею Таїсією Афанасіївною Яровою — (ТАЯ), як живі, споглядали цей білий світ. І сама усміхнено-щаслива Таїса Афанасіївна щедро випромінювала одухотворене Світло — явну ознаку Божого помазання.
Вишиває вона протягом всього свого життя, відколи себе пам’ятає. Науку ту та любов до краси і бажання творити її перейняла від своєї вже покійної мами —справжньої майстрині, котра до того ж вміла ще й гарно шити, в’язати дуже красиві речі, особливо пухові хустки. Працюючи вчителькою початкових класів, Таїсія Афанасіївна ніколи не полишала вишивання, з року в рік удосконалювалася в ньому і дітей прилучала до прекрасного. З-під її рук з’являлися пейзажі, портрети, натюрморти. А коли перебувала у Франції, Данії, на Кубі, де працював її чоловік Григорій Макарович — спеціаліст сільського господарства —глибоко ознайомилася з живописом епохи Відродження, відвідуючи всесвітньо відомі картинні галереї та музеї. Там же вперше почула орган. Відтоді зрозуміла — живопис і музика — її покликання.
Та життя несподівано піднесло цілу низку нелегких випробувань, змусивши відкласти улюблені заняття. Хвороби, а затим й одна за одною смерть шести найближчих і дорогих людей не могли не позначитися на здоров’ї Таїси Афанасіївни. Занедужала і надовго. А то якось побачила у журналі ікони Божої Матері та святого Миколая, розроблені для вишивання хрестиком. Побачила й одразу відчула в собі нестримне бажання увічнити ікони.
Прискіпливо ставлячись до готових схем для вишивання, накладених на відомі картини Рафаеля, Рубльова, Діонісія, вишукувала й оригінали, щоб якомога точніше відтворити їх. Працюючи над «Мадонною Літтою» Леонардо да Вінчі, помітила невідповідність готової схеми й ікони. Щоб уникнути цього, внесла в розробку власні корективи: контрастнішими кольорами відтворила підборіддя.
— А взагалі, — зізнається Таїса Афанасіївна, — обличчя святих вишивати дуже складно. По-перше, боляче колоти його голкою. А по-друге, Божі очі дивляться в мене, стежать за мною, від чого відчуваю хвилювання. Тому лик вишиваю, коли роботу вже завершено. Хоча раніше саме з нього починала ікону.
Розробила й власний шов — гобеленовий, який дає можливість передати найбільш витончені риси святих ликів, створити на полотні відчуття простору, наситивши його сонячними променями і повітрям. Найбільш вдало це проявилося на картині «Наречена», котра особливо імпонує Таїсії Афанасіївні, бо в образі романтичної, відверто-сонцесяйної дівчини, яка воєдино злита з природою, вона впізнала себе.
Щойно Таїса Афанасіївна завершила картину «Тиша», яку виношувала довгих десять років. А втім, це навіть і не картина, а — відчинене вікно у безмежний простір, наповнений небом, сонцем, хмарами, птахами, деревами, травами, струмками, над яким щедро розлита Божа благодать. Зважте лише на те, що нерозмаїта кольорова гама картини містить 72 відтінки! Як би прислужилися людям всі ці твори, якби їх було зібрано в музеї чи хоча б видано окремою збірочкою! Спонсори, потрібні спонсори...
Коли пішов з життя чоловік — її натхненний однодумець, найперший порадник і критик — всі наступні свої картини Таїса Афанасіївна вишивала тільки на чорному тлі.
Та ось з’явилися вже й поодинокі сонячні полотна, на які надихнули вишивальницю онучата. Сподівається Таїса Афанасіївна, що котрась із дівчаток прийме з бабусиних рук мистецьку естафету. Хочеться їй, щоб всі вони любили життя, людей, робили добро і поширювали з Божої благодаті світло своїх чистих душ.
Новомосковський район
Дніпропетровської області.
