Цього тижня в Іраку тривали криваві сутички. У бойові дії було втягнуто й український контингент. Чи повинна Україна відкликати своїх вояків, враховуючи, що мандат, наданий їм ВР, не передбачав їх участі у воєнних діях? Як розвиватимуться події в Іраку?

Валерій ЧАЛИЙ, директор міжнародних програм Центру Разумкова:

— Коли країна ухвалює рішення, то не лише орієнтується на національні інтереси, а й прогнозує певні наслідки. Щось схоже свого часу відбувалося в колишній Югославії, де під час кризи, на жаль, загинули наші миротворці. Але тоді не було закликів негайно відкликати наших вояків. Гадаю, що нині питання дуже політизоване, тож, роблячи прогнози, потрібно зважати на позиції політичних сил, з яких складається парламент. Проте поспішних кроків робити не можна. На мій погляд, виведення наших військ цілком можливе в разі воєнної ескалації в Іраку і може ґрунтуватися на законних підставах. Але, думаю, що сьогодні таке рішення було б передчасне. Зараз важливо проаналізувати ситуацію, мати план щодо евакуації нашого миротворчого контингенту, чіткі орієнтири з боку політичного керівництва.

Стосовно можливого розвитку подій: на жаль, нині в Іраку розігрується один із найгірших сценаріїв. Усі учасники коаліції і всі впливові держави у світі зацікавлені в стабільності в цьому регіоні. А ключ до неї сьогодні заховано в Іраку. Гадаю, учасники коаліції спробують перевести події в мирне русло. А ті, хто не бере участі в коаліції, не підливатимуть масла у вогонь. Проте якщо конфлікт набуде рис відкритого військового протистояння, вважаю, що єдиним виходом буде надати можливість вирішувати долю цієї країни її населенню. В цьому разі мій прогноз щодо стабільності досить песимістичний.

Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики:

— Те, що нині відбувається в Іраку, пов’язано насамперед з неврегулюванням у країні: досі не сформовано іракське самоуправління, немає політичної згоди головних сил у суспільстві, зокрема щодо формування уряду. Відповідно немає й міжнародного легітимного рішення стосовно Іраку. Використовуючи це, екстремістські групи ведуть інтенсивну збройну боротьбу, щоб поліпшити політичні позиції своїх провідників на подальших переговорах про майбутнє Іраку.

Щодо наших миротворців... Ми пам’ятаємо, що мандат, виданий Верховною Радою, не передбачав участі наших вояків у бойових діях. Але як трактувати обов’язки миротворця, який перебуває в «гарячій» точці? Місія його в будь-якому разі передбачає захист громадських об’єктів, мирного населення, місцевої адміністрації. В цьому випадку наші миротворці вдалися до опору. Це не можна трактувати як втручання у війну. Вони не здійснювали наступальних операцій, не захоплювали територій. Лише захищали громадські установи на тій території, де виконують свою миротворчу місію. Я не вважаю, що вони перевищили свій мандат. Але є й інші трактування. Тож з цього приводу буде дискусія в парламенті. Це — вигідна тема для політичних сил, щоб набирати політичні очки. Особисто я не бачу потреби зараз приймати рішення про відкликання наших миротворців, бо саме тепер, коли ситуація надзвичайно непроста, дуже важливо показати, що українці спроможні виконувати складні задачі. Інакше незрозуміло, які миротворчі послуги Україна пропонує. Врешті, це справа честі для військових.

Анатолій ПАВЛЕНКО, незалежний експерт:

— Є всі підстави казати, що там починається війна проти окупації альянтами Іраку. Безперечно, має місце і боротьба за владу. США напередодні виборів президента намагаються уникнути негативних наслідків іракських подій, а тому, гадаю, планують залучити до розв’язання конфлікту ООН. Потрібна резолюція ООН, яка дала б можливість прийняти рішення про використання сил НАТО. Недаремно США звернулися до десяти країн, щоб утворити спільний підрозділ для захисту місії ООН (якщо вона там працюватиме), щоб вирішити питання наступної передачі влади, легітимності нового уряду, а також сприяти появі тієї резолюції, про яку я вже згадував. Останніми днями події розгортаються дуже небезпечно не лише для цього регіону, а й для всього світу. Тому звернення Генерального секретаря ООН Кофі Аннана до Іспанії щодо затримки виведення її військ з Іраку дають підстави казати, що ООН все-таки планує прийняти якусь резолюцію.

Олександр БОГОМОЛОВ, Центр близькосхідних досліджень:

— Нині, як мені відомо, український контингент намагається утриматися в рамках наданого йому Верховною Радою мандата. А саме — не брати участі у прямій конфронтації з місцевим населенням. Але логіка розвитку подій така, що уникнути цього вже не вдасться. Тобто треба приймати рішення — або йти на конфронтацію і брати участь у воєнних діях, або ні.

Те, чим займаються в Іраку наші солдати, дедалі більше нагадує не поліцейські функції, а відкриті воєнні дії. У країні докорінно змінилася політична ситуація — якщо раніше війська коаліції воювали проти тих, кого можна було вважати окремими особами або організаціями, що підпадають під категорію терористів чи незаконних формувань, то тепер усе інакше. На бік шиїтських повстанців найчастіше переходять навіть представники місцевої влади, призначені американцями. Відбувається все це під гаслами визволення країни від окупантів. Найвищий духовний шиїтський авторитет, чиє оточення свого часу співробітничало з коаліційною адміністрацією, не засуджує цих дій.

В Іраку істотно змінюється розстановка сил. І сунітська меншість — зокрема у Фаллуджі, воює з коаліцією, і шиїтська більшість дедалі більше втягується в конфронтацію з американцями. Тобто вочевидь іракці незалежно від конфесії опинилися десь по один бік фронту.

Та сторона, що протистоїть коаліції, після передачі влади національному уряду цілком може стати частиною легітимної влади. Може бути, що в особі Ас-Садра ми маємо справу з майбутнім членом кабінету. Змінилося і ставлення до дій коаліційних військ в Іраку в країнах Близького Сходу, на що також треба зважати. У зв’язку з цим важливо правильно оцінювати політичну ситуацію в Іраку і вже на цьому тлі розглядати юридичні питання участі наших миротворців у цій операції. Зокрема, у контексті політичних пріоритетів України на Близькому Сході та у світі в цілому.

Підготували Наталя ФІЛІПЧУК і Ганна ЛУКАНСЬКА.