Цей ще недавно індустріальний і рибальський центр півдня України, розташований на стику двох морів, двох держав і двох континентів, давав чверть надходжень до бюджету автономії, а нині долає наслідки економічної та енергетичної криз. Про це наша бесіда з міським головою Керчі Олегом ОСАДЧИМ.
— Вічна тривога — постійні підтоплення. Вся вода з рік і ставків Ленінського району навесні й восени йде в низинну Керч. Після нинішньої повені на адресу Кабміну й уряду автономії зібрано пакет документів, що підтверджують масштаби завданих людям і місту збитків. Звертаємося з проханням надати допомогу Керчі й усьому Східному Криму у проведенні заходів із захисту регіону від повеней і зсувів. У цьому переліку і район Аршинцевської коси. У сезон штормів її жителі вже стомилися відбиватися від хвиль, які переливаються у вікна, заливають двори, руйнують споруди, змивають городи й вулиці. Переселяємо їх у центр. Та ніхто не виділяє гроші на зміцнення берега, які мають надходити з резервного фонду Кабміну України. Вже нині потрібно не менш як 7 млн. гривень. Доки коштів немає, косу зміцнюють, як можуть, самі жителі.
— Проте Кабмін України виділив 38 млн. гривень з держбюджету, зокрема, 14,5 млн. — на закінчення реконструкції водоводу, 23,5 млн. — на будівництво тролейбусного депо.
— До того ж раніше майже таку само суму виділено матеріалами і грошима. Сьогодні практично завершено будівництво головного корпусу тролейбусного депо і необхідної інфраструктури. З вересня 10 тролейбусів вийдуть на лінію. Це 6,5 кілометра. Її керчани чекали 27 років. На початку літа, а не восени, як заплановано, буде повністю відремонтовано старий водогін і прокладено його нову гілку. Здати цей життєво необхідний об’єкт прагнемо якомога швидше, що наблизить повноцінну подачу води в місто. Загальний обсяг капіталовкладень у цій групі об’єктів — 106 млн. гривень. Уже в травні переведена з мазуту на газ Камиш-Бурунська ТЕЦ зможе покрити 80 відсотків річної потреби міста в електроенергії. Економічний ефект від її реконструкції становитиме майже 3 млн. гривень.
— Керч, яка колись давала 32 відсотки промислового потенціалу півострова, а сьогодні 12 відсотків, так би мовити, перекваліфіковується. Як це впливає на міський бюджет?
— Вийти на перші обнадійливі рубежі змогли підприємства, яким після перебудови вдалося вижити, зорганізуватися і знайти інвестора. Та ще є десяток збанкрутілих і безперспективних, в які треба вдихнути друге життя.
Ми прийняли всі гуртожитки підприємств, що розпалися, на баланс міста. Чимало людей, які роками стояли на черзі, отримали квартири у свою власність. Все відомче житло, 80 відсотків якого було непридатне для мешкання у ньому, безоплатно прийняли на баланс місцевих рад. Це їм додатковий тягар, зате тепер наводить порядок один господар. Головні платники в бюджет міста — торговий і рибний порти, Керченська поромна переправа, заводи: судноремонтний, «Затока», залізничних стрілочних переводів, вузол зв’язку. Загалом потрібно піднімати, реконструювати всі фізично й морально застарілі підприємства радянської доби. Розв’язати транспортний вузол залізнично-поромної переправи. Невдовзі з рибного порту ходитимуть два залізничні і два автомобільні пороми. Потребує цілковитої реконструкції рибний порт. Сьогодні прийшли з інвестиціями казахстанці, росіяни. Є договори намірів для створення в порту перевалки нафти і газу. Вже стоїть велетенський зерновий термінал з потужністю обробки 400 тис. тонн зерна. Всі ці об’єкти — номенклатура міністерств, тож піднімаємо їх з допомогою уряду України. На жаль, сьогодні не доводиться говорити про Керч як одвічну столицю рибальства. Приватизовані російським капіталом «Керчрибпром» і «Південрибпошук» втратили свої позиції, і ми не готові сказати, коли відродяться. Вже не воскресити заіржавілий Камиш-Бурунський залізорудний комбінат. Колишній чадний індустріальний велетень вирізають на брухт.
— За цих умов намагаєтеся більше уваги приділяти туристичному і рекреаційному комплексам?
— Перспективи тут є: більш як 26-столітня Керч належить до найстаріших міст планети. Наші історичні знахідки дивують і захоплюють увесь світ. Нині ми виставляємо естетично оформлені пам’ятки культури різних епох в куточках старожитностей по всьому місту.
Хотілося б, щоб побільшало у нас баз відпочинку. Потреба в цьому дедалі відчутніша. Кількість курортників останнім часом зросла вдесятеро. У нас ніколи не було санаторіїв, як на Південнобережжі. Тож нині шукаємо капітал, щоб люди зацікавилися нашим мальовничим узбережжям, викупили його шматки і збудували сучасні готелі, бази, облаштували пляжі, кемпінги, пансіонати.
Найперші у Криму почали реставрацію міста керчани. Ще коли підприємства були неплатоспроможні, тож у бюджет не давали ні копійки. Почали здійснювати взаємозаліки. Підприємства — боржники міського бюджету, залежно від профілю, реконструювали шляхи, ставили ліхтарі, вкладали плитку, будували зливні колодязі, озеленяли, прикрашали місто. Так вдалося реконструювати центр і набережну, котрі вже привабливі для туристів.
На в’їзді до міста милує око дзвіниця, у сквері Миру зачіпає душу пам’ятник дітям війни. Споруджуємо меморіал чорнобильцям. Досвід національної співдружності міста приїздять вивчати не лише з інших міст Криму й України, а й близького і далекого зарубіжжя. Традиційними стали Міжнародний фестиваль античного мистецтва «Боспорські агони», конкурс найвідоміших громадян міста «Золотий грифон», змагання юних обдарувань «Керченська перлинка». Третій рік під патронатом міськради працює єдиний у Криму дитбудинок тимчасового утримання на півсотні юних керчан. Є в міста-героя власні нагороди, своя гордість і надія на благополуччя.
Оптимізму додає й постійна допомога місту Верховної Ради Криму. Нині робоча група готує на розгляд п’ятої сесії питання про взаємодію органів влади АРК і органів місцевого самоврядування Керчі із забезпечення прав і свобод громадян — жителів міста. Адже, хоча економічні показники зростають і багато робиться з благоустрою, все-таки залишається чимало нерозв’язаних соціальних проблем, зокрема пов’язаних із працевлаштуванням керчан. Тож зробити невідкладного належить ще більше.
Бесіду вели Світлана ПИСАРЕНКО,Віктор ХОМЕНКО.
