Чернівці вже не раз здригалися від історій про дітей-убивць. Цей сумний список поповнили 15-річні подружки з міських шкіл.
Вісім років тому в однієї з дівчаток батько залишив родину, мати вийшла заміж та зосередила всю увагу на новій сім’ї. Друга змалку бачила п’яного тата та втомлену і роздратовану після важкої роботи матусю.
Кожна завдавала чимало клопоту своїм учителям. Одна з них (назвемо її Валентиною) була схильна до крадіжок та прогулянок містом, чим вельми засмучувала бабусю, яка опікувалася бідовою онукою. Друга (скажімо, Ніна) теж змалку віддавала перевагу мандруванню. В третьому класі вона вирішила покінчити з наукою, а вже у п’ятому (до якого ледве дотягнула завдяки титанічним зусиллям педагогів) зав’язала з цією невдячною справою назавжди. Ця дитина навчилася самостійно дбати про себе, і вже в найніжнішому віці зазнала принад дорослого життя. Хлопчачі гурти відвідували стриптиз-вистави на горищі, де Ніна виступала в єдиній і головній ролі. Коли їй виповнилося чотирнадцять, померла мама. Батько, схильний до пиятики, після цього почав прикладатися до оковитої ще частіше. Складні стосунки з батьком штовхали дівчину в обійми дорослих чоловіків.
Якось шляхи дівчат перетнулися. Вони дуже швидко знайшли спільну мову.
...Тієї трагічної ночі підлітки прийшли до Ніниної квартири близько п’ятої — засиділися у нічному барі. Батько вже спав. Переговори із застосуванням брудної лайки до бажаного результату не привели. Двері подруги вибивали ногами. Розпалені сваркою, вони по слово до кишені не лізли. Невдовзі як аргумент з’явилася чавунна сковорідка. Били доти, доки батько не знепритомнів. А потім узялися за обидва кінці шарфа, котрим чоловік перев’язав хворе горло, і потягнули в різні боки...
Чому на дівчат свого часу махнули рукою вчителі, які нині уникають зустрічі з кореспондентом, — питання тепер уже риторичне.
Чернівці.
