Завтра у столиці завершується тиждень українського кіно, організований Міністерством культури і мистецтв України. У київському Будинку кіно було показано стрічки різних жанрів, зняті останніми роками. Цей заклад уже який рік є своєрідним спецкінотеатром українського фільму, бо більше їх нема де подивитися.
Чому в Україні досі не знімають фільмів для масового глядача? А гроші знаходять лише для авторських експериментів, нехай це навіть блискучі роботи Кіри Муратової або Олеся Саніна? Жодних заперечень проти авторського кіно — саме воно є творчим рушієм будь-якого національного кінематографа. Але ж невід’ємною його частиною є і національний прокат. Та де він?
Досі у нашому кіно не сталося головної зміни —функції локомотива не отримав, як у всьому світі, продюсер. Він має не так знайти гроші, як визначити творчу якість і фінансову доцільність задуму, створити ефективний механізм використання коштів, сформувати не просто знімальну групу, а команду однодумців, не тільки налагодити виробництво, а й визначити прокатну долю фільму, тобто забезпечити можливість повернення витрачених коштів. Надії на його появу розтанули в той момент, коли новий гендиректор головної кіностудії країни заявив, що взагалі відмовляється від продюсерських функцій, перетворюючи студію винятково на технічну базу з надання послуг знімальним групам — іншими словами, студія не цікавитиметься творчими проблемами, залишаючи їх чи то міністерству, чи то самим сценаристам і режисерам. Втім, нещодавно Віктор Приходько пообіцяв, навпаки, надати можливість знімати кіно ледь не кожному бажаючому, в тому числі творчій молоді. І жодного слова про конкретний план реанімації студії, окрім закриття буфетів. Порівняємо з діяльністю його російських колег, наприклад з відомої студії ім. Горького, що була акціонована. Там заплановано не лише ремонт, повне технічне переоснащення, перепідготовку спеціалістів, а й створення продюсерського центру, що визначатиме — яке кіно на цій техніці варто знімати. Те саме можна сказати майже про кожну російську кіностудію.
Але не думайте, що українська кіноіндустрія — справа майбутнього. Наприкінці квітня в Києві відбудеться перша велика комерційна виставка кіновиробників. Її ініціатори, представники російського бізнесу, очевидно, краще за нас бачать на місці згарища, що лишилося після радянської системи фільмовиробництва, великий і перспективний ринок. А от чи будуть українці господарями на цьому ринку, варто запитати представників Міністерства культури і мистецтв на прес-конференції з нагоди відкриття виставки.
