Базарна тітка з поганою пам’яттю

На адресу «Споживача» надійшов лист від пенсіонерки Анни Кривошеєвої з Дніпродзержинська, що на Дніпропетровщині. Жінка пише: сьогодні на базарі так часто обдурюють покупців, що скільки не пильнуй, а на котрийсь гачок все одно попадешся. Місцеві хлопці розповідали, як товаришу замість джинсів підсунули одну джинсову холошу(!). Та й сама Анна Максимівна постраждала від недобросовісного продавця — замість 2.40 заплатила 12.40! За покупку дала продавщиці 10 гривень. У тієї, як часто буває, не знайшлося потрібних купюр, щоб дати здачу, тому попросила ще й дрібніших грошей. Все одно не виходило розійтися. А продавець каже: «Он у вас у гаманці є 10 гривень —розміняйте». Розміняла, розрахувалася. Одне слово, з дрібними грошима розібралися, а 10 гривень, які жінка дала спочатку, як кажуть, забалакали.

У базарних тіток таких методів видурити в неуважного клієнта гроші,  напевно, вистачить на кожного. Один з таких трюків — спочатку віддати копійчану частину здачі (зверніть увагу, зазвичай вартість ваших покупок не буває кругла). Потім — багатозначна пауза, коли хитрий ділок встигає помітити, чи пам’ятаєте ви про решту чи ні. Як проморгав — пиши пропало. Коли такому забудькуватому торговцеві нагадуєш про гривневу решту, він здивовано-розгублено зойкає, мовляв, так-так, помилка, з ким не трапляється. А нахабніші можуть і заявити, що вже віддали.

Мені нещодавно теж довелося побачити «торговельні маневри». Яблука коштували 90 копійок. Чекаю здачу з п’яти гривень. На ваги падає 10 копійок, в руки отримую чотири гривні. А поки ховаю їх до гаманця і забираю товар — 10 копійок, які щойно дзенькнули об шальку терезів, як корова язиком злизала! Питаю: «А де ділася копійка?». Тітонька почала бурмотіти собі під носа щось на кшталт: яка копійка, де була? Але гроші повернула.