Ікона — це і є молитва

Щоправда, християни західного обряду постують на два дні менше, але Великдень цього року вони святкуватимуть в один день — 11 квітня...

На цьому фото ви бачите жінок, які малюють українські ікони, дотримуючись усіх класичних традицій. Більшість із них римо- і греко-католички. А самі вони — француженки. Та й майстерня ця у самому центрі Парижа, в Українській греко-католицькій церкві. Анн Шікар (на першому плані) каже, що захопилася східною іконою давно. Охоче відвідувала виставки східного іконопису, купувала спеціальні книги. В одній із них вичитала про ательє Святої Софії Київської. За вказаною там адресою вона і знайшла цей гурток.

Анн каже, що східна ікона — це і є молитва. Латинська церква дуже різниться від церков країн із православною культурою. Одного дня Анн відчула, що її духу ближча атмосфера ортодоксальної церкви. Тим паче що Бог один. Тільки моляться йому по-різному. Нині її заповітна мрія — побувати в Києві, щоб подивитися на ті церкви, які вона досі бачила лише у книгах.

Власниця ательє Паня Пінківіч — єдина з усіх жінок, яка розмовляє українською мовою, хоча серед її «учениць» є й українки за походженням. Вони приходять сюди раз на тиждень. Ікони малюють для себе і друзів. Майже всі або пенсійного віку, або домогосподарки. Кажуть, що іконопис потребує душевного спокою і непоспіху. Щоб написати ікону, яка буде не просто малюнком на релігійну тему, а матиме духовний заряд, треба відкинути думки про суєтне життя, залишити проблеми за порогом. Коли працюєш, це зробити під силу.

Та мова про інше. У неділю усі християни в один день святкуватимуть Великдень. І хоч у їхніх храмах різні ікони, моляться вони одному Богу.