50-річчю КБ «Південне» присвячується
За п’ятдесят років діяльності КБ «Південне» пройшло шлях від невеликого КБ заводу в Дніпропетровську, що призначався для серійного виробництва ракет, розробки КБ С. Корольова, до особливого конструкторського бюро — визнаного світового лідера в області створення бойової ракетної техніки стратегічного призначення, ракетоносіїв (РН) і космічних апаратів (КА). З моменту початку ракетно-ядерної ери* до розпаду Союзу КБ «Південне» разом з ВО «Південний машинобудівний завод» та іншими суміжними організаціями і підприємствами розробило і здало на озброєння кілька поколінь ракетних комплексів (РК) стратегічного призначення, ряд РН із характеристиками, що перевершують закордонні аналоги, а також забезпечило розробку і запуск сотень КА різного призначення.
Створені КБ «Південне» РК разом з бойовими ракетними комплексами російської розробки лягли в основу створення Ракетних військ стратегічного призначення СРСР і забезпечили досягнення стратегічного паритету зі Сполученими Штатами.
Після розпаду Союзу КБ «Південне», як і інші організації та підприємства, що вели ракетно-космічну діяльність, потрапило в критичне становище. Зникли великі оборонні замовлення, почалася прискорена ерозія відпрацьованої десятками років союзної кооперації. Це призвело до катастрофічного падіння обсягів оборонної продукції, що випускається. Становище ускладнилося новою спрямованістю оборонної політики. Одним із її перших проявів стало відмова України від ядерних озброєнь і рішення про їх цілковиту ліквідацію.
КБ «Південне», будучи збалансованим в умовах Союзу, виявилося надлишковим для нової України. Треба було переходити до нового формату діяльності — до розробки тактичної ракетної зброї для потреб Збройних Сил України і створення народногосподарської і комерційної ракетно-космічної продукції. Насувалася тотальна трансформація галузі.
Для її проведення було розроблено основи нової державної політики України в ракетно-космічній сфері, вироблено стратегію виходу галузі з кризи, а також створено першу Національну космічну програму, результати виконання якої стануть передумовою для нового сходження КБ «Південне» на передові рубежі ракетобудування.
У трьох публікаціях автори в короткій формі виклали результати діяльності КБ «Південне» на цьому шляху: у радянський період — гонки ракетно-ядерних озброєнь в інтересах забезпечення стратегічного паритету США — і після розпаду Союзу — в період виходу КБ «Південне» із кризи, формування міждержавного партнерства в інтересах спільних розробок, а також виконання перших великих міжнародних комерційних контрактів.
Шлях до стратегічного паритету
1945 року у війні проти Японії було застосовано атомну зброю. Почався період монопольного володіння США атомною, а потім ядерною зброєю і засобами їх доставки. Нарощуючи ядерний потенціал, США до середини 50-х років збільшили його до 5000 боєзарядів і створили відповідні засоби доставки. Розташувавши військові бази уздовж кордону СРСР, американці одержали можливість за допомогою авіації завдавати ударів по містах Радянського Союзу. Саме в цей період у США розроблялися численні плани атомних бомбардувань СРСР. Тоді ж оформилися основні контури холодної війни. Трохи пізніше в Радянському Союзі було заявлено про проведені випробування атомної бомби і про створення балістичних ракет. Але мало хто знав тоді, що атомна бомба і ракети були у вигляді одиничних зразків, і захистити ними країну було неможливо.
Було очевидно, що ліквідувати таке істотне відставання за рахунок різкого нарощування стратегічної авіації або підводних човнів-носіїв зброї нереально через їх дорожнечу. Залишався тільки один шлях вирішення завдання без глобального спустошення скарбниці — шлях, хоча і незвіданий, але багатообіцяючий — створення бойових балістичних ракет з необхідною дальністю стрільби. Це завдання, передбачене довгостроковою програмою досягнення паритету із США в галузі ядерних озброєнь, спочатку вирішувалося в ОКБ-1 під керівництвом С. Корольова. А с 1954 року стало головним для новоствореного Особливого конструкторського бюро № 586 у місті Дніпропетровську.
9 червня 1954 року головним конструктором і начальником ОКБ-586 було призначено Михайла Кузьмича Янгеля. Під його керівництвом у 1954—1971 роках ОКБ-568 з конструкторського бюро, що супроводжувало серійне виготовлення ракет, перетворилося на могутнє КБ «Південне» (1966 року ОКБ-586 буде перейменовано на КБ «Південне») — творця перших двох поколінь бойових ракетних комплексів стратегічного призначення.
Молодий колектив ОКБ-586 враховував досвід створення перших вітчизняних балістичних ракет, а також хід відпрацювання першої радянської міжконтинентальної балістичної ракети (МБР), яку було завершено в 1957 році в ОКБ-1. Але саме наявний уже досвід свідчив, що шлях, яким ішла до цього розробка балістичних ракет (БР) і у СРСР, і в США, — на основі кріогенних палив — не забезпечує можливості ефективної експлуатації ракет у військах. БР на низькокиплячих компонентах не могли ні перебувати в заправленому стані, ні оперативно заправлятися в разі потреби їх бойового застосування.
Виходячи з основного завдання — створення бойових БР масового застосування — конструкторський колектив у Дніпропетровську прийняв сміливе для того часу рішення — перехід на висококиплячі компоненти палива. Це потребувало рішення складних науково-практичних проблем, пов’язаних з агресивністю і токсичністю нових компонентів, відсутністю досвіду в створенні двигунів на таких компонентах, а також експериментальної бази для відпрацювання основних систем ракет на висококиплячих компонентах палива та ін.
Почався новий період у розвитку ракетної техніки, що забезпечив у майбутньому досягнення паритету з США в галузі стратегічних озброєнь.
В ОКБ-586 під час розробки своїх первістків керувалися вимогою забезпечення можливості їх експлуатації у військах. Крім переходу на нові компоненти палива, у конструкції ракет і ракетних комплексів було впроваджено й інші принципово нові рішення: цілковито автономні системи управління, шахтні пускові установки, що забезпечують можливість тривалого збереження ракет і деякий їх захист від вражаючої дії та ін.
Комплекси першого покоління, створені в ОКБ-586, стали технічною основою для створення Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) Радянського Союзу.
Було запропоновано вести роботи у двох напрямах: створення важких ракет (у розвиток ракети СС-7) і малогабаритних, масовіших ракет (першим представником цього напряму була ракета СС-15 розробки ОКБ-586, а потім — ракета СС-11).
На основі багатоцільової ракети важкого класу створено сімейство бойових комплексів, які представляли нові напрями розвитку бойової ракетної техніки: з відокремлювальною головною частиною і з орбітальною головною частиною. Відокремлювальна головна частина для ракети СС-9 була створена в найкоротший термін (за 15 місяців) як відповідний захід на роботи США зі створення ГЧ такого типу. Створена орбітальна ракета мала підвищені можливості подолання систем ПРО і можливість підходу до цілей з будь-якого напрямку, в тому числі й із найменш захищеного системами попередження. Ця ракета не мала аналогів у світовій практиці. Ліквідація орбітальних (навколоорбітальних) ракет стала однією з умов підписання в 1979 р. Договору ОСВ-2 про обмеження стратегічних наступальних озброєнь.
Створення і розгортання ракет другого покоління стало технічною основою для початку переговорного процесу. Власне кажучи, було досягнуто умовного паритету в галузі стратегічних озброєнь.
29 жовтня 1971 року головним конструктором і начальником КБ «Південне» було призначено Володимира Федоровича Уткіна. Під його керівництвом і за особистої участі в КБ «Південне» буде виконано основний комплекс робіт зі створення третього і четвертого покоління ракетних комплексів.
Нові умови потребували прийняття низки революційних, по суті, рішень: мінометний старт для рідинних ракет (пропозиція натрапляла на запеклий опір і нерозуміння); застосування систем управління на основі БЦВМ як єдиного напряму, що забезпечує створення багатоелементної ВГЧ і реалізацію гнучких схем експлуатації комплексів.
З реалізацією цих рішень КБ «Південне» створено комплекси важкого класу СС-18 двох модифікацій і легкого класу СС-17 також у двох модифікаціях.
Анатолій ШЕВЦОВ,доктор технічних наук,Володимир ШЕХОВЦОВ,доктор технічних наук.
(Продовження в «Голосі України» 8 квітня ц. р.).
