На Волині відбуваються збори, на яких селяни обирають сільські комітети і сільських старост. Ця громадська ініціатива, яка відповідає Закону України «Про органи самоорганізації населення», стала можливою завдяки реалізації проекту «Сільський староста — лідер сільської громади». Її підтримала Волинська обласна рада. Нещодавно такі збори відбулися в селі Єлизаветин Рожищенського району.
Нині Єлизаветин переживає не кращі часи. Старі колективні господарства збанкрутували, а нові ще не набрали сили. Отож селяни залишились на самоті зі своїми щоденними проблемами. Про це йшлося на зборах, на які прийшла майже половина дорослого населення Єлизаветина. Директор Інституту аналізу державної та регіональної політики Олег Савчук і юридичний консультант цієї установи Віктор Кагановський ознайомили присутніх з правами та обов’язками сільського комітету і його голови — сільського старости, розповіли про можливості цієї самоорганізації населення.
Найбурхливішим видалося висування кандидатур до сільського комітету. Елизаветин — село, що протяглося уздовж шляху на кілька кілометрів, має чотири вулиці. І всі хотіли мати в сількомі представника зі свого закутку. На сім передбачених рішенням зборів місць до списку для таємного голосування внесли аж десять прізвищ. Вибрали селяни найактивніших. За Лідію Супрун, яку громада рекомендувала на сільського старосту, проголосувало 90 відсотків присутніх на зборах. Цікавлюся, чому саме Лідію Миколаївну обрали лідером своєї громади?
Валентина Савич, підприємець: «Торік, коли проводили газифікацію села, ніхто нам жодної копійки не дав, а треба було прокласти 8 кілометрів лише підвідної магістралі. Лідія Супрун зуміла організувати і об’єднати довкола цієї справи селян, зробила все, щоб здешевити роботи. Навіть провела тендер між трьома будівельними організаціями. Вибрала ту, чиї умови були найвигідніші. За кошторисної вартості проекту 357 тисяч зуміла вкластися у 127 тисяч гривень. Тепер у селі із 152 селянських дворів 104 газифіковано. Нам просто повезло, що серед нас знайшлася людина, яка взяла на себе ці клопоти і зуміла довести справу до кінця».
Галина Селюк, пенсіонерка: «Маємо на весь Єлизаветин лише кілька телефонних номерів. Діти мої живуть у селищі Дубище, що поряд з нашим селом. Треба зателефонувати їм, а нема звідки. Може, і цю проблему громадою вирішимо. Адже маємо тепер такого старосту, як Лідія Миколаївна, енергійну, наполегливу, справжнього лідера.
Леся Баталова, директор школи: «За два роки святкуватимемо 70-річний ювілей школи. Тепер вона початкова, а колись була восьмирічною. Думаємо на ювілей зібрати всіх випускників. До того часу потрібно провести ремонт. Без підтримки сільського комітету і сільського старости не обійтися. Переконана, що Лідія Миколаївна перейметься нашими проблемами і допоможе їх вирішити.
Іван Матеюк, Носачевичівський сільський голова: «Від Єлизаветина до центру сільської ради більше п’яти кілометрів. Не кожен зможе прийти до нас, щоб вирішити особисте питання. Відтепер вони матимуть тут свого надійного помічника, бо Лідії Миколаївні не байдужі клопоти односельців, особливо людей похилого віку. Це вона показала, розв’язуючи проблему газифікації їхніх садиб.
Цікаво було почути й думку щойно обраного сільського старости:
— Клуб треба відремонтувати, школу, на кладовищі старі дерева позрізати, поприбирати могилки. Відновити роботу служби побуту. Адже не може людина їхати до міста, щоб, наприклад, підстригтися. Думаю, що нам удасться багато зробити для нашого Єлизаветина.
Виконуватиме свої обов’язки Лідія Супрун на громадських засадах. Але печатку, рахунок у банку матиме. Як формуватимуться кошти сількому, за рахунок яких джерел, сьогодні важко сказати. Це будуть добровільні внески жителів села, зароблені громадою гроші, а також спонсорська і благодійна допомога. Селяни отримали шанс самостійно розв’язувати проблеми місцевого життя. Підтримує їх у цьому прагненні і Рожищенська районна рада, заступник голови якої Микола Захарчук переконаний:
— Вибори сільських комітетів згуртовують людей, яким не байдужа доля їхнього села. Це вже четверті такі збори в нашому районі. І вони показали, що в кожному населеному пункті є свої лідери, яким довіряє громада. Багато питань, з якими тепер люди звертаються до районної і обласної влади, вирішуватимуть на місці. Комітети беруть відповідальність за долю села. Це важливо ще й тому, що попереду — адміністративна реформа. Сільські ради будуть значно більші за територією, ніж тепер. Віддалені від них села повинні мати свої органи самоврядування.
Волинська область.
