Сакраментальне «а судді хто?» у даному разі явно недоречне. Бо судді все зробили своєчасно і професійно. А загальмували на невизначений час винесення остаточного вердикту, відповідно до рішення судів різних інстанцій та висновків контролюючих органів, як на мене, прокурорські працівники.

Лиш кружало,де майно лежало

В 1992 році колгосп «50 років Жовтня» Балтського району був реформований спочатку на об’єднання фермерських господарств і кооперативів, а потім — на кооператив «Мирний». Та ось з’явився відомий президентський указ щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки, і в «Мирному» мирне життя закінчилося: селяни, згрупувавшись навколо лідируючих осіб, розділилися на два табори. З огляду на це в січні-лютому 2000 року й було утворено два господарства — кооперативи «Хлібороб» та «Агротехсервіс». Очолили їх, відповідно, вчорашній головний економіст «Мирного» та недавній бригадир тракторної бригади. 

При поділі майна між щойно утвореними господарствами раптом з’ясувалося, що деякі матеріальні цінності зникли. Засновників кооперативу «Хлібороб» особливо вразило те, що їм не «світив» бурякозбиральний комбайн КС-6Б з устаткуванням ОГД-6 та культиватором КПН-4. Як без них займатися однією з основних культур у їхній зоні — цукровими буряками? А в колишньому ж колгоспі, в кооперативі «Мирний», ні для кого не таємниця, було два такі комбайни з набором відповідних знарядь. І тепер ось один є, його забирає собі «Агротехсервіс», а другий — навіть на балансі не рахується, ніби випарувався. Невдовзі, правда, з’ясувалося: не випарувався — працівник М. обміняв його за бартером на 60 тонн цукру аж у Вінницькій області. 

За яким же таким правом М. розпорядився отією технікою? Він твердить: свого часу, ще в колгоспі, придбав її у приватну власність. Головний економіст Л. Буяновська й члени очолюваного нею кооперативу заперечують: не було такого, буряковий комплекс просто викрадено; дружина М., яка працювала в бухгалтерії колгоспу, і на баланс оту техніку, мовляв, не поставила.

Хто ж правий? Хай свій вердикт винесе суд, — резонно вирішили Л. Буяновська та її прибічники. І «Хлібороб» подав позов до суду.

«За фактом викрадення...»

Балтський районний суд, розглянувши у відкритому засіданні позов СВК «Хлібороб» «Про повернення майна з чужого, незаконного володіння», ще 12 вересня 2000 року прийняв постанову: «Порушити кримінальну справу за фактом викрадення сільськогосподарської техніки, що належить СВК «Хлібороб», <...> за ознаками злочину, передбаченого ст. 84 ч. 3 КК України. Цю постанову направити для виконання прокурору Балтського району».

Вислуховував суд, саме собою, обидві конфліктуючі сторони та їхніх свідків, розглядав пред’явлені документи. Великі сумніви викликали, зокрема, квитанції до приходних касових ордерів, що їх подала до суду дружина М. і які мали засвідчити факт сплати грошей її чоловіком за буцімто придбану техніку. Вони підписані тільки нею самою, підпис касира відсутній; крім того записи в касовій книзі і в журналах приходу не збігаються... Виникли запитання і з приводу деяких інших документів. Ось саме для встановлення істини суд і порушив кримінальну справу за фактом викрадення комбайна, бурякоочисника та культиватора.

Забігаючи наперед, зазначимо, що прокуратура поставила під сумнів сам факт належності зниклої техніки колгоспові «50 років Жовтня», а потім — кооперативу «Мирний». Тому Балтському районному судові довелося вже майже через рік, 27 серпня 2001 року, розглядати новий позов кооперативу «Хлібороб», вже «Про визнання права власності на буряковий комбайновий комплекс». Незадовго перед цим, 6 червня, деякі крапки над «і» уже розставили, перевіривши окремі питання фінансово-господарської діяльності реформованого господарства, фахівці Балтського контрольно-ревізійного відділу. Вони засвідчили, зокрема, що колгоспом «50 років Жовтня» за рахунком-фактурою, чеком та дорученням через не когось там іншого, а М. було придбано не тільки оту спірну техніку, а й ще дещо: насіннєочисну машину, сівалку. Й усе те бухгалтерія чомусь не вважала за потрібне оприбутковувати. А згодом М. оголосив усе це своєю власністю. Заручившись достовірними, як він та його дружина вважають, документами. Про квитанції до касових ордерів уже мовилося. А чого варта, звернули увагу ревізори, накладна № 2016 на купівлю М. техніки! Датована вона 17.12.1992 р., а сам бланк, як засвідчують вихідні дані на ньому, випущено... через два роки, тобто тільки в 1994 році.

Одне слово, і фахівці КРВ, і суд дійшли одного висновку: визнати за сільськогосподарським виробничим кооперативом «Хлібороб» право власності на бурякозбиральний комбайн, доочисник коренів та культиватор, що їх він недоотримав при розподілі майнового фонду кооперативу «Мирний». Цей вердикт М. оскаржив в Одеському апеляційному суді. Однак і тут зазнав фіаско. Зате знайшов, на мій погляд, захисників у прокуратурі.

Майстри відфутболювання

У Балтській райпрокуратурі довгенько маринували рішення суду, аж поки, можливо, не витримавши настирності керівництва СВК «Хлібороб», слідчий С. Тарнавський 19 лютого 2002 року не прийняв постанову: «Кримінальну справу, порушену за фактом викрадення с/г техніки, що належить СВК «Хлібороб», припинити за відсутністю у діях М. складу злочину».

Одразу зазначимо: злочинцем М. ніхто й не називав. Такого визначення немає в рішеннях судів, не стверджуємо цього і ми в даній публікації. Суд поставив перед прокуратурою питання: з’ясуйте, хто вкрав техніку. Прокуратура дала відповідь на оте запитання? Ні. А справу закрила, ніби й не ошукано членів кооперативу «Хлібороб». 

Проте білі нитки, як на мене, в постанові щодо припинення кримінальної справи, після неодноразових звернень Л. Буяновської, не могли не помітити в облпрокуратурі. А помітивши, зробили висновок; «Вивченням справи встановлено, що рішення щодо її припинення прийнято прокуратурою району передчасно і необгрунтовано. У зв’язку з цим постанову щодо припинення кримінальної справи відмінено, а саму справу повернено для організації додаткового розслідування до прокуратури Балтського району». Це так написав у відповіді Л. Буяновській начальник відділу облпрокуратури І. Олареско.

Допустивши явний брак у роботі, балтські правоохоронці, думаєте, поспішили його виправити? Той же С. Тарнавський своєю новою постановою невдовзі призупиняє попереднє слідство «до встановлення особи, яка скоїла злочин». Я не юрист, може, за цією казуїстикою і криється якась правова норма, але як можна, нічого не роблячи, виявити злочинця, — не второпаю. Певно, в облпрокуратурі нарешті зрозуміли, що балтські законники хтозна ще скільки товктимуть воду в ступі, бо на чергове звернення до них Л. Буяновської той же І. Олареско повідомив: для проведення подальшого досудового слідства справу передано до прокуратури сусіднього Савранського району. Там вона й заклякла з грудня 2002 року, незважаючи на неодноразові призначення облпрокуратурою все нових і нових термінів завершення розслідування...

— Не за горами нова весна, — бідкається Лідія Юхимівна, — а ми знову, вже вкотре, мов на роздоріжжі: скільки сіяти цукрових буряків? І чи сіяти їх узагалі, коли не маємо чим збирати?

Невже вона і близько 400 членів кооперативу «Хлібороб» ніколи так і не дочекаються відповіді на свої запитання?

Одеська область.

P. S. Коли цей матеріал вже було підготовлено до друку, Л. Буяновська отримала з прокуратури Одеської області відповідь такого змісту: «Повідомляю, що постановою слідчого прокуратури Савранського району Одеської області Піщанського Р. А. від 19.12.2003 р. дана кримінальна справа припинена на підставі ст. 6 п.2 КПК України. Матеріали справи затребувані і вивчені прокуратурою області. Підстав для відміни прийнятого рішення немає».

Ця відповідь викликає чимало запитань. Найперше — що ото значить: припинена? Немає в згаданій статті КПК такого поняття. А є, за яких підстав кримінальна справа «підлягає закриттю». Так справу закрито чи її тільки на якийсь термін припинено? По-друге, ще слідчий Балтської прокуратури С. Тарнавський теж «припиняв» цю саму справу, посилаючись на ті самі ст.6 п.2 КПК «за відсутністю в діянні складу злочину». Але тоді таке рішення слідчого обласна прокуратура скасувала як «передчасне і необгрунтоване» — лист-відповідь Л. Буяновській про це підписав начальник відділу облпрокуратури І. Олареско. То тепер, виходить, його колега рішення савранського уже слідчого вважає своєчасним і обгрунтованим? Хай так: ніяк не вдається прокурорським працівникам встановити в чиїхось діяннях складу злочину. Але факт залишається фактом: сільгосптехніка «випарувалася», її досі так ніхто й не повернув законному, встановленому судом власникові — кооперативу «Хлібороб». А, врешті-решт, саме цього домагаються, саме на це очікують від правоохоронців землероби села Білине.

В Одесі нещодавно змінилося керівництво обласної прокуратури. Може, воно зуміє довести справу до її логічного завершення?