Знищується липова алея, що вздовж Харківського шосе столиці. Перед вихідними ділянку завдовжки близько сорока та завширшки близько п’яти метрів огородили бордюром, зняли верхній шар грунту, а натомість насипали каміння й почали завозити асфальт. Для лип залишили лунки менш ніж метр на метр. Навпроти алеї розміщено торговельні кіоски та кафе, тому здогадатися, хто замовник будівництва такої собі автостоянки, було неважко.
У понеділок автор цих рядків почав телефонувати в різні інстанції. А у вівторок вранці на місці з’явилися представники влади.
Микола Пасєка, агроном підприємства з утримання зелених насаджень Дарницького району, спочатку стверджував, що дозвіл на асфальтування у «хазяїна» є. Проте останній згодом заперечив це.
Микола Денисенко, керівник сектору, державний інспектор Держуправління екології та природних ресурсів міста Києва, повідомив, що доведеться відшкодовувати збитки, завдані державі, — 17 грн./м. кв. знищеного газону плюс адміністративний штраф — від 51 до 119 грн.
Здавалося, алею буде врятовано. Микола Денисенко казав навіть про можливість встановлення тут парканчика, що захищав би газон від машин. А Микола Пасєка, коли ми залишилися наодинці, сказав:
— Поки я на цій посаді, алейку не чіпатимуть. Я триматимуся за неї всіма силами. Ви праві, тут питань немає, я з вами згоден.
Після цього представники влади пішли до «хазяїна» складати протокол. За годину вони вийшли й повідомили, що оформлено протокол про адмінпорушення та акт з приписами.
— Тут усе буде прибрано й знову ростиме трава?
Відповідь була вельми несподівана. Виявляється, газону тут не було! Тож нічого страшного в облаштуванні під’їзду немає! Алея при цьому... залишиться! Щоправда, лунки розширять.
Уже наступного дня газон заасфальтували. Вочевидь, бізнес однієї людини — це набагато більше, ніж шматок липової алеї. Щоправда, таких бізнесів уздовж цієї алеї хоч греблю гати. І тепер кожен матиме повне право урвати шматок і собі — прецедент є. І з кожного — штраф до бюджету. Чудово! А головне, алея, яка впродовж багатьох років милувала око дарничан і хоч якось захищала їх від смогу, таки залишиться алеєю. Під асфальтом!
