Отже, крига скресла. Але льдоходу ще немає. Після бурхливого обговорення, гострих дискусій навколо сотень поправок, внесених переважно «Нашою Україною» та БЮТ, 25 березня з наближенням півночі 255 народних депутатів проголосували за закон про вибори народних депутатів за пропорційною системою. Серед тих, хто дав «добро» пропорціоналці, — 179 «більшовиків», 56 комуністів та 20 соціалістів.
А тепер про головне: що пропонує новий закон виборцям. Перше — народні депутати обиратимуться за партійними списками від політичних партій або блоків, які зареєстровані не пізніше, ніж за рік до початку виборів. Для проведення виборів територія України ділиться на 225 виборчих округів. Право висувати кандидатів належатиме винятково політичним партіям і блокам.
Заповітні списки кандидатів визначатимуть на партійних або міжпартійних з’їздах за участі не менш як 200 делегатів.
Висування кандидатів розпочнеться за 119 днів і закінчиться за 90 днів до голосування. Сам виборчий процес збільшується до 120 днів замість 90. Збільшено й грошову заставу для партій і блоків: з 255 тис. гривень до 512,5 тис. гривень.
Іще один важливий аспект: закон забороняє робити добровільні внески іноземним громадянам, особам без громадянства, а також анонімним благодійникам. Поза законом і внески юридичних осіб. Тож фінансувати виборчі кампанії політичних партій або блоків різним організаціям буде зась.
Другий кардинальний момент — партія або блок проходить в парламент, якщо набере 3 відсотки голосів виборців, тобто подолає так званий тривідсотковий бар’єр. Досі цей бар’єр становив 4 відсотки. Таким партіям і блокам повертається грошова застава, а гроші невдах поповнять державний бюджет.
З решти технологій можна відзначити таке: щоб забезпечити абсолютну прозорість виборчого процесу, закон зобов’язує на виборчих дільницях встановити для голосування прозорі урни.
Це — короткий переказ закону, за який точиться гостра політична боротьба. Що він дає? Найперше — сильні партії стануть ще сильніші, слабкі — з арени зникнуть. Отже, політична структуризація суспільства неминуча. Це, так би мовити, глобальний висновок.
Далі. Серйозні аналітики вважають, що пропорційна система — єдиний засіб зв’язати руки адмінресурсу, який постійно втручається у виборчий процес.
І, нарешті, сам виборець прийде голосувати не за «кульок гречки», а за ту чи іншу партійну програму, що спонукатиме політичні партії серйозно готуватися до виборів, ставити у своїх програмних документах конкретні завдання, як поліпшити життя, яку запропонувати ідеологію та хто гідний тримати в руках партійний прапор.
Тепер залишилося почекати, чи підпише закон Президент. Відповідь напрошується однозначна: підпише. Адже це той поріг, який потрібно переступити, щоб продовжити конституційну реформу, яку Президент сам ініціював.
