Нещодавно в м. Любляна (Республіка Словенія) відбулося засідання Парламентського комітету Центральноєвропейської ініціативи. В роботі цього форуму взяли участь члени постійної делегації Верховної Ради України в парламентському вимірі Центральноєвропейської ініціативи народні депутати Григорій Дашутін та Анатолій Мокроусов. Керівник постійної делегації Верховної Ради України в парламентському вимірі ЦЄІ Григорій ДАШУТІН після повернення до Києва дав інтерв’ю нашому кореспонденту.

— Григорію Петровичу, насамперед, мабуть, варто розповісти читачам про організацію Центральноєвропейська ініціатива.

— Центральноєвропейська ініціатива виникла в листопаді 1989 року в Будапешті волею чотирьох держав — Австрії, Югославії, Італії, Угорщини (тоді — під назвою «Квадрогонале») — й ставила на меті подолання ліній розподілу в Європі, вирішення питань стабільності й безпеки, сприяння європейським інтеграційним процесам. Приєднання Словаччини, Чехії та Польщі до ЦЄІ на початку 90-х років посилило значення цієї організації. 1992 року до неї приєдналися Хорватія, Словенія, а також Боснія і Герцеговина. Нині до ЦЄІ входять також Албанія, Білорусь, Болгарія, Республіка Македонія, Молдова, Румунія та Україна (з березня 1994 року як асоційований член ЦЄІ, а з травня 1996-го — як повноправний учасник цього європейського форуму).

Історичне минуле і сучасний стан більшості країн—членів ЦЄІ визначають загальні особливості їхньої геополітичної ситуації і тотожність тенденцій соціально-економічного розвитку. Регіон, де вони розташовані, створює чи не найбільшу частину проблем для сучасної Європи. Згадаймо конфлікти на Балканах і в Придністров’ї, розширення НАТО та ЄС, економічні труднощі й проблеми демократичного розвитку, нелегальну міграцію, непрості стосунки країн регіону з Росією, яка має тут свої інтереси, тощо.

Хочу підкреслити, що ЦЄІ не підміняє інші (в тому числі — двосторонні) механізми співробітництва й не впливає на міжнародні зобов’язання держав—членів Центральноєвропейської ініціативи. Діяльність ЦЄІ розвивається за такими напрямами, як транспорт, охорона навколишнього середовища, наука і технологія, боротьба з організованою злочинністю та міжнародним тероризмом, проблеми національних меншин, міграції, молодіжний обмін, прикордонне співробітництво, сприяння малому і середньому бізнесу.

Регулярно проводяться зустрічі голів держав — країн ЦЄІ, щорічні саміти голів урядів. Останній проходив у листопаді минулого року в Варшаві. Зазначу, що нинішній уряд розглядає ЦЄІ як істотний і дійовий механізм інтеграції в європейський економічний та політичний простір, забезпечення стабільності і безпеки в регіоні й вважає приєднання до ЄС реальною метою, якої можна досягти у середньостроковій перспективі. В ЦЄІ працює той напрям, який представляю я, — парламентський вимір, зустрічі парламентських делегацій країн—членів ЦЄІ. Діють численні спеціалізовані робочі групи.

— Які питання розглядалися під час форуму в Любляні, які рішення було прийнято?

— Коло питань, розглянутих на засіданні Парламентського комітету ЦЄІ у Любляні, було досить широким. Обговорювалися роль національних парламентів у процесі розширення Європейського союзу та їхнє функціонування в умовах членства, підтримка й розвиток національної та культурної ідентичності в процесі глобалізації, реформи Парламентського виміру ЄС.

У нас склалися добрі робочі стосунки з усіма делегаціями, проте підкреслю особливу роль Італії, яка є своєрідним мостом між ЦЄІ та ЄС і надає велику допомогу Україні на шляху інтеграції до європейських структур.

Парламентський комітет ЦЄІ привітав факт вступу до ЄС п’яти членів цієї організації та підтримав інтенцію до вступу в ЄС держав, котрі прагнуть цього. Країни, які вступають до ЄС у травні, мають поділитися досвідом підготовки до цього кроку й надавати допомогу країнам, що залишаються поза межами об’єднаної Європи. Було рекомендовано країнам — членам ЦЄІ розширювати транскордонне співробітництво шляхом регуляції візового режиму, розвивати економічне співробітництво, вдосконалювати механізм захисту прав національних меншин.

— Ви робили доповідь у Любляні. Про що в ній ішлося?

— Так, я виступив на цьому форумі з доповіддю «Підтримка та розвиток національної та культурної ідентичності в процесі глобалізації». Тези були такими. Процес державотворення й побудови вільного громадянського суспільства в Україні збігається з її поступовим входженням до світового співтовариства і пошуками свого місця в сучасному складному, різноманітному і суперечливому світі.

Для української нації протягом тривалого часу, в умовах бездержавності, саме культура була чи не єдиним фактором національного самоутвердження, національно-культурної ідентичності. Саме в культурі ми прагнули явити себе світові. І за нових умов, у часи помітних (іноді навіть агресивних) тенденцій нівелювання, злиття, космополітичних трансформацій культур, котре ми спостерігаємо, проблема збереження національної ідентичності є однією з найактуальніших для Української держави у сфері гуманітарного розвитку. Сьогодні, заявляючи про прагнення інтегруватися до світової спільноти, виявляючи готовність до освоєння усього справді вартого уваги, створеного іншими культурами, ми вважаємо за необхідне докласти максимум зусиль для збереження, відродження, розвитку і презентації перед світом того, що має у своїй духовній скарбниці український народ. Так само це стосується і культур національних меншин України.

Я розповів присутнім про те, що робиться у нас у цих напрямах. А робиться чимало, й не випадково у 2003 році експертами Ради Європи досвід України щодо розвитку культур національних меншин визнано позитивним.

— Якою мірою на вашу роботу вплинуло те, що вона проходила саме в Любляні?

— Оскільки засідання Парламентського комітету ЦЄІ проходило у столиці Словенії, під час зустрічей з господарями ми торкалися і проблем двосторонніх відносин між нашими країнами. Нині не існує якихось проблемних елементів у наших стосунках, проте майбутній вступ Республіки Словенії до ЄС може дати негативні наслідки для двостороннього співробітництва. Обидві сторони бажають цьому запобігти. Тому створюється спеціальна робоча група з вивчення питань, що виникнуть.

Лібералізація візового режиму за умов вступу Словенії до ЄС, відкриття посольства Словенії в Україні, розширення двосторонньої договірно-правової бази з метою інтенсифікації торговельно-економічного співробітництва, яке і мале за обсягами, і незбалансоване, — про все це ми мали змогу обмінятися думками з колегами, висловити міркування з приводу того, як слід вирішувати ці проблеми.

— Які завдання ви як керівник Постійної делегації Верховної Ради України в Парламентському вимірі ЦЄІ визначили для себе як пріоритетні?

— Ми маємо зробити все, аби звести до мінімуму негативні наслідки для України процесу розширення ЄС, приєднання до об’єднаної Європи наших найближчих західних економічних партнерів. Ми маємо зробити все, аби прискорити трансформаційні процеси в державі задля наближення до європейських стандартів в усіх сферах, насамперед як законодавці — у правовій, і на практиці забезпечити принципи верховенства права. А що стосується регіональної системи співробітництва і стабільності, то її основою є здійснення масштабних проектів, котрі спираються на внутрішні інвестиції за підтримки міжнародних фінансових організацій. І наше завдання — сприяти цьому.