Призупинення подачі дніпровської води до окупованого Криму через Північно-Кримський канал зовсім не означає, що для нього не знайдеться роботи. Приміром, його збираються також використовувати і для оздоровлення екологічної ситуації на сусідній Херсонщині. Вода з ПКК стане справжніми ліками для порятунку малої річки Каланчак у однойменному районі області. А ще й новим стимулом для розвитку регіональної економіки.

Як водойму на болото перетворили

Ще за радянських часів річку, яка впадає у Чорне море, хотіли проміняти на рибу, загативши її двома дамбами і створивши між ними штучне озеро для розведення коропів і товстолобиків. Однак течія в Каланчаку через це зупинилася, і річка перетворилася на відстійник — гниле болото з метрової товщини шаром мулу на дні. Риби там практично не залишилося, купатися влітку просто небезпечно: можна підхопити алергію чи якусь інфекційну хворобу. Зате в спеку сморід стоїть такий, що мешканці прилеглих до берега житлових кварталів райцентру Каланчак десятиліттями (!) намагаються без нагальної потреби на відкрите повітря не виходити.

На вимогу обурених земляків влада селища Каланчак та Каланчацького району заходилася шукати вихід, і знайшла. Шкідливі для малої річки дамби планують зруйнувати, а з Північно-Кримського каналу протягнути до неї «сифон» — дві самотічні труби завдовжки чотириста метрів. Вони скидатимуть у річку до кубометра води на секунду, що дасть змогу посилити течію і швидше промити вкрай замулене русло, ожививши не тільки саму водойму, а й землі на її берегах. Ця пропозиція обговорювалася і раніше — з 2007 року, але ходу їй не давали, бо всю воду гнали до півострова, мало зважаючи на інтереси місцевих громад Таврії. Тепер позиція влади змінилася — проект підтримано, і його реалізують у стислий термін.

Технічних складнощів немає — лише бюрократичні перепони

— Жодних технічних проблем із спорудженням «сифона» немає. Для цього не треба будувати якихось потужних насосних станцій, шукати додаткові резерви електроенергії. Ложе Північно-Кримського каналу знаходиться вище русла малої річки, тож варто лише прокласти труби, і вода піде туди самопливом, згори донизу. Ми вже підрахували, що всі роботи обійдуться у дев’яносто тисяч гривень, і передбачили їх у селищному бюджеті на 2014 рік. Зупинка — тільки за узгодженням обласного управління водних ресурсів і Держводагентства України, — підсумовує голова селища Каланчак Володимир Зінчук.

— Справді, наші експерти вже провели гідрогеологічну експертизу впливу штучних дамб на річку Каланчак і дійшли висновку, що він є шкідливим. Якщо Держводагентство України погодиться на використання ресурсів Північно-Кримського каналу для її порятунку, руйнування цих «бар’єрів» і спорудження сифонного водовипуску цілком може бути виконане силами районного управління водних ресурсів, але за кошти місцевої скарбнички. Технічних потужностей і матеріалів у трудового колективу цілком вистачить, — однозначно підтвердив у телефонній розмові з власкором «Голосу України» начальник обласного управління водних ресурсів Херсонщини Єгор Коваленко.

Власне кажучи, перепони для початку довгоочікуваної «реанімації» річки Каланчак залишаються суто бюрократичними. Власники земляних дамб та орендарі озера посеред багатостраждальної річечки так часто мінялися, що насамкінець їх господаря взагалі відшукати не спромоглися. Влада Каланчацького району Херсонщини розпочала процедуру визнання об’єктів безгоспними, і закінчиться вона лише в липні цього року, коли буде можливо прийняти майно на баланс територіальної громади і повноцінно ним розпоряджатися. Однак потім все відбудеться досить швидко, за кілька місяців. Тож уже наступного літа каланчацька дітлашня залюбки купатиметься в оновленій річці, яка з ворога знову перетвориться на щирого друга.

І риба буде, і річку вбивати не треба

До речі, її порятунок принесе не тільки відчутну користь для екології та здоров’я десятків тисяч людей, котрі мешкають поруч, а й значний економічний «профіт» у вигляді тієї ж риби, яку можна буде без шкоди для природи вирощувати трохи нижче за течією.

— Як відомо, річка Каланчак впадає у дуже замулену Каркінітську затоку Чорного моря. Щойно її води після очищення річки перестануть бути отруйними, можна буде повернутися до втілення у життя давно обговорюваної ідеї створення у цій затоці продуктивних садків для вирощування кефалі, причому як чорноморської, так і акліматизованого у нас ще за часів Союзу піленгаса. Вона харчується детритом — сумішшю рослинних та органічних залишків, яких задосить у донних відкладеннях, — коментує завідуючий кафедрою гідробіоресурсів та рибництва Херсонського державного аграрного університету, професор Ісаак Шерман. — Питання тільки в тому, аби середовище рибі підходило. Але для визначення її придатності також треба проводити ґрунтовні дослідження — порахувати обсяги скидів, солоність та мінералізацію води.

Одне слово, нові підходи до використання Північно-Кримського каналу можна тільки вітати. Це навіть символічно, що тепер можна буде хоча б частково компенсувати шкоду, завдану природі через затоплення частини таврійського степу під час будівництва Каховської ГЕС та того ж ПКК. Води великого Дніпро оживлять малу річку і дадуть нову надію всім, хто живе на її берегах. Тож заради цього варто докласти зусиль.

Фото з архіву автора.

Факт 

Довжина річки Каланчак — понад 48 кілометрів, ширина русла — 4—6 метрів. На дні водойми поховано 30—40 тонн гумусу, змитого з навколишніх полів.

 

2013. Пуск води у Північно-Кримському каналі.