11 липня минулого року Верховна Рада України ухвалила нову редакцію Закону «Про рекламу». Всі пам’ятають, як непросто проходив процес прийняття цього законодавчого акта. Він мав і своїх прихильників, і супротивників, викликав шквал дискусій. Досить сказати, що тільки під час його доопрацювання між першим і другим читаннями від народних депутатів надійшло майже 250 пропозицій щодо різних змін і доповнень до нього.

Разом з тим процес прийняття Закону «Про рекламу» можна назвати прикладом відкритості та компромісного рішення спірних питань. Ще до обговорення законопроекту Верховною Радою відбулася ціла низка «круглих столів» і громадських слухань, на яких висловити свою думку стосовно проекту мали можливість усі «гравці» рекламного ринку — представники ЗМІ, рекламних агентств і товаровиробників.

Не залишилася поза увагою авторів законопроекту і думка простих громадян, які, зрештою, і є споживачами рекламного продукту. Було зроблено все можливе, щоб реклама була ненав’язливою і не дратувала споживачів.

Сьогодні, підбиваючи перші підсумки роботи рекламної індустрії за новими правилами, можна назвати і позитивні, і негативні наслідки, які проявилися після набуття чинності закону «Про рекламу». Насамперед, відзначу, що очікування, пов’язані з прийняттям цього Закону в цілому виправдалися. Завдяки удосконаленню рекламного законодавства відносно вдалося структурувати ринок реклами, зробити цивілізованішими й прозорішими правила поводження на ньому.

Нині всі, хто працює в сфері реклами, визнають, що прийняття нової редакції Закону «Про рекламу» дало змогу стабілізувати ринок реклами і надало нового імпульсу розвиткові рекламної діяльності. Проглядається стійка тенденція збільшення обсягів рекламного ринку — за оцінкою експертів, цього року зростання ринку порівняно з торішнім становитиме 25—30 відсотків.

Отже, можна впевнено сказати, що реклама в Україні справді стала важливою складовою частиною економічних відносин. Удалося досягти й іншої мети, що переслідували автори нової редакції Закону «Про рекламу», а саме: зробити істотний крок до гармонізації вітчизняного законодавства з європейським. Так, на думку експертів, сьогодні вітчизняне рекламне законодавство практично цілком відповідає нормам таких важливих загальноєвропейських документів, як Європейська Конвенція з трансграничного телебачення (ЄКТТ) і Директиви Ради Європи № 89/552/ЄC (так звана Директива «Телебачення без кордонів»).

Прийняття нової редакції позитивно позначилося на розвиткові вітчизняної телеіндустрії. Як відзначають керівники більшості телеканалів, завдяки новим правилам зростають надходження від реклами, що дає можливість вітчизняним телерадіокомпаніям створювати нові передачі, телесеріали. Хоча слід відверто сказати, що вітчизняне телебачення поки що не здатне належним чином протистояти потокові імпортного «мила», себто другосортного телевізійного продукту з інших країн. Це цілком зрозуміло, адже навіть сума в $130 млн., що її одержало телебачення від реклами торік майже на порядок (тобто в десять разів!) нижча від тих, що заробляють на рекламі телевізійники Росії чи Польщі.

Застосування на практиці норм нового рекламного законодавства вже виявило і його «вузькі» місця, вказало на необхідність уточнення і конкретизації окремих положень. Особливе невдоволення всіх учасників рекламного ринку і, насамперед, представників ЗМІ спричинили положення статті 6 і п. 3 статті 9 закону. І якщо нині питання стосовно статті 6 щодо мови реклами практично вичерпано, то проблема ідентифікації реклами залишається гострою — досі діє норма, що безпідставно дозволяє віднести до реклами практично будь-який журналістський чи авторський матеріал.

Після численних консультацій з рекламними агентствами, засобами масової інформації, асоціаціями товаровиробників і суспільними організаціями в жовтні минулого року було підготовлено й подано до Верховної Ради України відповідний законопроект «Про зміни і доповнення до Закону України «Про рекламу», зареєстрований під № 4210. Його автори — народні депутати України Ю. Артеменко, М. Баграєв та О. Омельченко були авторами нової редакції Закону «Про рекламу».

Цей законопроект передбачає уточнення процедури ідентифікації реклами, конкретизацію умов і порядку розміщення реклами алкогольної та тютюнової продукції. Пропонується запровадити норму про щорічне оприлюднення звіту про використання засобів, які надійшли для виготовлення і поширення соціальної реклами, що сприятиме прозорості цього процесу.

Крім того, передбачається встановити відповідальність за дотримання прав третіх осіб у зв’язку зі змістом реклами. Таку відповідальність пропонується покласти на виробників реклами.

Звичайно, будь-який законодавчий акт можна вдосконалювати до нескінченності. Про це свідчить хоча б той факт, що тільки протягом нинішньої, п’ятої сесії Верховної Ради України до профільного комітету надійшло вже п’ять(!) законопроектів, автори яких пропонують внести різні зміни до чинного Закону «Про рекламу». При цьому деякі з них мають цілком популістський характер. І це абсолютно зрозуміло, якщо згадати про майбутні президентські вибори і бажання певних політиків заробити у такий спосіб додаткові бали у виборців.

Але сьогодні головна проблема вдосконалювання роботи рекламного ринку полягає в тому, щоб домогтися виконання норм чинного законодавства в повному обсязі всіма його учасниками. На мою думку, саме ігнорування цих норм окремими телерадіоорганізаціями, виданнями і рекламними агентствами спонукає законодавців до підготовки законопроектів, у яких пропонується встановити більш тверду регламентацію правил поширення реклами або взагалі заборонити рекламу окремих видів.

Нещодавно цю проблему обговорювали на засіданні «круглого столу», що його проводила Громадська рада з питань свободи слова та інформації. У виступах присутніх на цьому засіданні народних депутатів—членів профільного комітету, пролунала думка про те, що сьогодні недоцільно приймати будь-які доповнення, які щось забороняють, до чинного законодавства про рекламу. Якщо законопроект № 4210 буде проголосовано, то можна говорити про те, що чинне законодавство цілком відповідає вимогам цивілізованого рекламного ринку. До того ж рекламні бюджети на 2004 рік давно вже сформовано, і введення заборон на певні види реклами може дестабілізувати рекламний ринок.

Але як один з авторів Закону «Про рекламу» я хотів би сказати, що учасникам цього ринку слід з великою повагою ставитися до вимог закону. Невиконання нині чинних норм навіть окремими ЗМІ може призвести до посилення законодавства, від чого, врешті, постраждають усі суб’єкти рекламної індустрії.

Удосконалювання законодавства — це завжди діалог, пошук компромісу, що має базуватися на врахуванні інтересів усіх і кожного. І тому діалог між законодавцями і працівниками рекламної індустрії треба продовжити.

Микола БАГРАЄВ,народний депутат України, секретар Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації.