Днями Верховна Рада прийняла у першому читанні законопроект, автором якого є народний депутат України, генерал-полковник Дмитро Рудковський. Це перший крок на законодавчому рівні до ліквідації диспропорції в нарахуванні пенсій силовикам. Про деякі аспекти пенсійної та військової реформи, про соціальну захищеність людей у погонах та відповідальність держави за тих, хто не з власної волі мусить змінити військовий мундир на цивільний костюм, наша розмова з Дмитром Рудковським.
— На розгляд парламенту було подано п’ять законопроектів з пенсійного забезпечення військовослужбовців. Усі їх розглянуто. У чому суть законопроекту, запропонованого вами?
— Відомо, що на розмір пенсії військовослужбовця впливає база нарахування. Людина в погонах отримує гроші за посаду, звання, вислугу років, специфічні умови служби. Але під час обчислення пенсії фактично не враховують усі надбавки, отримані під час служби. Вони, ці надбавки, не входять до бази нарахування пенсій. Я вважаю, це неправильно. Бо, згідно із Законом «Про Збройні Сили України», військовослужбовець є державним службовцем з особливими умовами служби. Постає питання: чому тоді під час обчислення пенсій держслужбовця (а ще й, наприклад, Прикордонних військ, військової розвідки, працівників прокуратури, судів тощо) враховують усі види нарахувань на день виходу на пенсію, а у випадку з військовослужбовцем це не беруть до уваги? Щоб уникнути подвійних стандартів у пенсійному забезпеченні, в проекті закону, автором якого я є, ідеться про те, що база нарахування пенсій має бути однакова для всіх. Це і є головна ідея законопроекту. Законопроект прийнято 234 голосами в першому читанні. Нині народні депутати подають свої зауваження і поправки до нього в Комітет з питань безпеки та оборони.
— Цей законопроект не підтримав Кабінет Міністрів, не підтримали його й Мінфін, і Мінпраці. Мабуть, через те, що на його втілення потрібні чималі кошти?
— Так. Зокрема, за нашими підрахунками, потрібно близько 1,9 млрд. грн. на рік. Безперечно, це великі кошти. Працюючи в бюджетному парламентському комітеті, я добре це розумію. Можна було б вводити в дію цей закон за два роки. Але все одно ситуацію з диспропорцією в пенсіях силовиків треба змінювати.
У Білоцерківському виборчому окрузі багато військових пенсіонерів. Як можна спокійно дивитися їм в очі? Нині ці відставники отримують пенсію, на порядок нижчу, ніж капітан чи прапорщик, який сьогодні звільняється з армійських лав.
— Як ви оцінюєте рівень соціальної захищеності звільнених у запас військовослужбовців? Перший заступник Міністра оборони з соціальних питань Валентина Гошовська наголошує на особливій соціальності закону під час реформування ЗС. Ваша думка з цього приводу.
— Чесно кажучи, я не голосував у першому читанні за законопроект про реформування Збройних сил. Вважаю, в цьому законі багато спірних моментів. Наприклад, офіцер має 15 років військової служби. Тепер його скорочують. Куди чоловікові йти? В цивільному житті важко себе знайти. Йому 35 років, у нього освіта не та, що затребувана на ринку праці, квартири немає, на пенсію рано. Тож я подав поправку до цього законопроекту з пропозицією: якщо офіцер відслужив 15 років, йому мусять дати можливість отримати пенсію до 30%, бо дослужити до пенсії за законом через об’єктивні обставини військовослужбовець не має змоги.
У проекті того закону про реформування передбачено 1 млрд. 200 млн. грн. на житло. Виходить, що ті, хто сьогодні піде з армії, отримає квартиру, а ті, хто роками вже стоїть у квартирній черзі, зновe будуть чекати? І ще. Готуючи законопроект про реформування ЗС України, зробили підрахунки, за якими житло для військовослужбовця коштуватиме 53 тис. грн. Але де сьогодні можна купити квартиру за такі гроші? Навіщо вводити людей в оману, обіцяючи їм такий соціальний захист. Я переконаний (і своє переконання намагаюся доводити на різних рівнях): не можна робити військовослужбовців ізгоями.
— У вас є конкретні пропозиції щодо безболісної адаптації військових людей, які вибули з армійських лав, до повноцінного цивільного життя?
— Звичайно, є. По-перше, треба прийняти Державну програму скорочення Збройних сил. Пробачте, але ніхто нас з реформою в шию не жене. Я розумію, що така армія Україні сьогодні не потрібна. Але це не значить, що людей треба залишити просто неба. Чому англійці чи французи скорочують один полк на десять років, а ми свою армію хочемо розігнати за два роки?
По-друге, треба передбачити, яким чином перенавчити і працевлаштувати вчорашніх захисників Вітчизни. Як забезпечити їх житлом. З квартирного питання в мене є слушна пропозиція. Не будувати й не купувати житло армійцям, а надати їм компенсацію за нього у визначеному розмірі. Скажімо, в 100 тисяч гривень. Нехай людина сама вирішує, де їй жити, і розпоряджається цими грошима. Тоді не буде зловживань у болючому квартирному питанні. Оце, на мою думку, і є справжній соціальний захист.
— Але скорочується не тільки особовий склад. Своє існування припиняють цілі військові містечка, руйнується інфраструктура Збройних сил. Що буде з ними?
— Ви праві. Сьогодні постала велика проблема таких міст, як, наприклад, Узин. Там завжди стояла військова авіаційна дивізія, якою ми пишалися. Але нині все пограбовано, зруйновано, аеродром занедбано. Льотчики-професіонали нині без роботи. Вони, як то кажуть, на дні — розгублені, дехто спивається... Втім, Узин розташований за 80 км від столиці. Вважаю, доцільно було б зробити там вантажний порт країни. Нині підготовлено депутатське звернення до Національного координаційного центру саме щодо Узина. Ми хочемо з’ясувати, чому цей аеродром і військове містечко у такому жалюгідному стані, і якось виправити це.
Крім того, ми підготували законопроект, з огляду на поради вчених, спеціалістів, «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку «Місто Узин»». У ньому йдеться про надання таким малим містам права на деякі пільги в інвестиціях. Щоб у їх розвиток вкладали гроші. За певних умов конверсія військових об’єктів (зокрема аеродромів) та наявність кваліфікованих та організованих кадрів можуть дати значно більший ефект під час запровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності, ніж в інших містах. Цим і зумовлена необхідність даного закону.
Розмову вела Ольга ВАУЛІНА.
