Наближається великий переділ енергоринку?

Сайт відсилає нас до передодня парламентських виборів 2002 року, коли всім здавалося, що більшість українських обленерго в руках відомого на політичному і спортивному полях олігарха Григорія С. А дарма.

За даними інтернет-видання, на той час 16 обленерго, низка суперпотужних стратегічних заводів на Сході України перебували під впливом заснованого Костянтином Г. україно-російського СП «М-я». І саме його бізнес-група була головним «годувальником» партії Григорія С., якій вдалося взяти парламентський бар’єр.

Інша справа, що вчорашні компаньйони-вигодуванці, пробравшись у вищі державні кабінети, заходилися відбирати у «годувальника» сам бізнес. Доказ — хвиля переворотів в низці обленерго і стратегічних промислових підприємствах та у банку Костянтина Г. (погортайте підшивки газет). А згодом і самого бізнеспокровителя — «мордою в асфальт» з традиційним «джентльменським набором — підкиданням пістолета і наркотиків». Політичний скандал з цього приводу ще не забули?

Рятуючи власну шкуру, Костянтин Г. погодився продати свої акції в українських обленерго...

...І саме тут дивним чином з’ясовується, що у цій історії всемогутні Григорій С., Віктор М. укупі з своєю впливовою партією — лише такі собі «хлопці на побігеньках». Культурно кажучи, менеджери-лобісти чийогось бізнесу. Бо реально енергорозподільні компанії в Україні — під владою російського магната Олександра Б. (його називають близьким до «московського політика у кепці» і людиною з команди екс-керівника адміністрації російського президента).

Взявши гору над Костянтином Г., київські переможці у свою чергу змушені були продати пакети акцій обленерго московському угрупованню в обмін на входження до кремлівських кабінетів (мовою політиків це називається теплими стосунками президентських фаворитів). Однак у зв’язку з відставкою глави президентської адміністрації РФ і цей козир з рук наших політиків-бізнесменів випав. Нині у них — не найкращі часи. Інтернет-видання натякає на близьку сенсаційну (для непосвячених) відставку впливового можновладця з Печерських пагорбів — «політико-бізнесового напарника» Григорія С. А за цим — падіння впливу і їхньої об’єднаної партії.

Хто у цьому зацікавлений? Сайт називає відому політичну силу і її чільників з так званої «сім’ї». Один з її лідерів розраховує на родинні стосунки з вершителем доль у державі, другий — на земляцьке походження з кількома керівниками силових структур і з впливовим політиком Путінської команди, третій... Сайт аналізує останні події, у тому числі й організаційно-кадрові на енергоринку України. Висновок: тут знову наближається великий переділ. З усіма відомими атрибутами і сюрпризами?

Така кара, як чи то жартома, чи то серйозно припускає «Рrovokator. com. ua», може чекати відомого російського фахівця з історії масонства Сергія Карпачова. Тим паче що він у своїй новій книзі «Путівник по масонських таємницях...» оприлюднив не одну сховану за сімома замками сторінку тіньових можновладців. Віднині, пише сайт, усі масонські таємниці стали очевидними. У шести розділах автор повідав не лише історію західноєвропейського і російського масонства з початку XVІІІ і до кінця ХХ століть, зокрема про відмінності між регулярними і нерегулярними ложами, особливості масонських орденів у різних країнах тощо. Він називає конкретні прізвища і біографічні дані найвпливовіших «вільних кам’янщиків» (масонів). У тому списку окрім загальновідомих (Вашингтон, Гарибальді, Новиков, Франклін Рузвельт) з’явилися доволі несподівані фігури: письменники Алданов, Амфітеатров, російські імператори, шахіст Альохін, Бенкендорф, граф Уваров. Російському масонству автор приділив найпильнішу увагу — там і легенди про масонство Петра І, декабристів, членів Тимчасового уряду, Єльцина та його соратників.

Досліджені у книзі термінологія, символіка, ритуали лож, ключі до їхніх шифрів не залишать байдужими тих, хто воліє зазирнути у «задзеркалля». Тим паче що шостий розділ подає найповнішу російськомовну бібліографію на цю непросту тему. Цікаво, українські прізвища там надибати можна?

Повертаючись до язика (не мови!) автора дослідження, інтернет-видання зауважує, що хоча клятва «вільних кам’янщиків» і нагадує вітійоватий тост, у ній справді вказано: за розголошення таємниці ордену винному переріжуть горло, вирвуть язика, а тіло поховають у піску морському, щоб море винесло його у «вічне забуття».