почуватимуться пасажири монорейкового вагончика за швидкості 150 кілометрів на годину
Все, що написано нижче, не має жодного стосунку до літератури, хоча представлені тут книжки й названо романами. Але це романи, як у Чернишевського «Что делать?» — ніби й роман, ніби й сни Віри Павлівни, а насправді — революційна програма! Отак і тут.
Автор — київський інженер і винахідник Євген Попов. Літературна канва потрібна йому для того, щоб дохідливо розповісти про мрію свого життя — монорейкову систему (МС), аналогів якої немає в світі. МС — це новий вид високоефективного, швидкісного, конкурентоспроможного, рентабельного, екологічно чистого пасажирського транспорту для Києва. Система має найвищі ресурсо- та енергозберігаючі якості (40—60 відсотків), у 10—15 разів дешевша за метро, удвічі-втричі дешевша за швидкісний трамвай, але без його недоліків. І хоч ідею хвалять, але от прикрість: ні київська, ні навіть вища влада не виказує особливого практичного зацікавлення. На думку автора, дешевизна МС не влаштовує транспортників-ретроградів, які звикли отримувати постійні фінансові вливання на підтримку застарілої транспортної системи! Нині, як нам відомо, автор судиться за свою ідею зі столичною держадміністрацією, а замість позову подав до суду обидва свої романи — там усе докладно розписано.
І хоч книжку сьогодні випустити у світ не легше, ніж збудувати монорейкову дорогу, Євген Попов героїчно видав обидва романи за власний пенсіонерський кошт.
...Яка тема цієї сторінки? Ага — затишок і комфорт. Так ось, інженер Попов обіцяє, що за швидкості 120—150 кілометрів на годину у вагончиках МС пасажири не відчуватимуть жодної хитавиці й почуватимуться як у Бога за пазухою!
