Олександр БАРАНІВСЬКИЙ: «Не треба наступати на одні й ті самі граблі»

— Представник Президента в районі, підприємець, журналіст, нині народний депутат України і лідер соціалістів області — що за цими змінами у вашій біографії?

- 1992 року, працюючи представником Президента в районі, я написав заяву, зазначивши, що не згоден з тим, куди нас ведуть і хто веде. Побувши деякий час без роботи, пішов у бізнес. Влада не любить тих, хто проявляє самостійність, тож були сильні наїзди різних служб. 1995 року став членом СПУ, мене обрали одним з керівників її обласної організації. Тоді вона була невеликою й об’єднувала переважно людей похилого віку. Я був одним з молодих. Олександр Мороз запропонував обрати мене першим секретарем замість попереднього керівника, який пішов із цієї посади за віком. Бізнес мій розгромили, тому, щоб захистити себе, став працювати в газеті «Правда Украины» власкором по західних областях. Пізніше був помічником-консультантом народного депутата Олександра Мороза. Тепер маємо потужну обласну організацію СПУ, в якій десять тисяч членів партії.

У Соцпартії ідеологічна ніша соціал-демократії європейського типу. Люди це зрозуміли. До нас пішла молодь, і тепер середній вік членів обласної організації - 43 роки, подають заяви навіть люди, визнані у світі бізнесу.

— Які найголовніші враження від роботи в парламенті, зустрічей з виборцями?

— Переконуюся, що правильно робимо, коли захищаємо пропорційну систему виборів, бо не можна знову наступати на ті самі граблі. Якось був у мене на прийомі дуже сварливий чоловік. Я запитую його: а чому ж ви проголосували по мажоритарному округу за депутата, який діє в парламенті всупереч вашим інтересам? Давно відомо, що людина голосує, як їй підказує розум, а не шлунок, тоді, коли вона не голодна. Наші люди до того дуже совісні: якщо їм дадуть десять гривень, трохи крупи чи олії або ж сто грамів наллють, треба відробити. От і виходило: за партійними списками один і той самий виборець голосував за соціалістів, бо йому подобається наша програма, а по мажоритарному округу — за представника зовсім іншої партії, бо той щось дав чи ще тільки пообіцяв. Звичайно, партія має відповідати за свого кандидата. Але я проти імперативного мандата, тобто проти того, щоб забирати депутатське посвідчення в тих, хто вийшов із фракції. Та й не може бути, щоб усі члени фракції були зобов’язані голосувати тільки так, як лідер сказав, бо тоді парламент можна формувати тільки з керівників фракцій. Ще одне враження від зустрічей із виборцями: на майбутніх президентських виборах люди готові віддати свої голоси за єдиного кандидата, якого запропонує опозиція.

— Чи є у вас друзі в інших фракціях?

— Звичайно. Тверезі голови є серед представників різних політичних спрямувань — і в лавах «регіоналів», і в «Нашій Україні», а з комуністів з особливою повагою ставлюся до Бориса Олійника. Чесно скажу, що нема в мене близьких людей серед есдеків.

— Ви в 22-річному віці очолили колгосп, згодом керували сільським районом. Як оцінюєте нинішні зміни на селі?

— Це не реформи, а чистий розгром. Він пов’язаний з тим, що в майбутньому можна буде торгувати землею, а чим більше село стоятиме на колінах, тим вона буде дешевшою. Але я вірю, що рано чи пізно до влади в Україні прийдуть чесні люди, з тіні буде виведено кошти, що дорівнюють держбюджету, отож можна буде підвищити пенсії і зарплати, зросте попит на товари, а це дозволить створити додаткові робочі місця. Якщо буде чесна влада, з нашими людьми і з нашими чорноземами на Україну чекає гарна перспектива.

— Родина поділяє ваші політичні погляди?

— Діти — члени Соцпартії, а дружина, хоч і безпартійна, разом з нами ходила в піший похід.

— А діти який шлях у житті обрали?

— Дочка закінчує Одеський медичний університет. А син живе в селі Пряжевому під Житомиром, вчиться в МАУП на четвертому курсі. Торік вони обоє одружилися. Уявляєте, за два тижні — два весілля! Про онуків поки що мовчать. А ми з дружиною залишилися удвох у квартирі, бо в лютому поховав маму.

— Хобі маєте?

— Не покинув журналістику. А читаю передусім аналітичні статті та публікації на історичні теми. Колекціоную мисливську зброю. От тільки на природу з нею вдається вирватися рідко. Востаннє був торік — на відкритті полювання на пернатих.