Александр Квасневський: «Рік Польщі має доповнити політичне порозуміння контактами між людьми»

— Пане Президенте, яким, на вашу думку, має бути кінцевий результат Року Польщі в Україні, в чому має полягати його значення для українського суспільства?

— Думаю, що такі події, як Рік Польщі в Україні, мають доповнювати політичний діалог і порозуміння суспільним, людським фактором. Це ті заходи, які дають змогу показати досягнення культури, сприяти контактам між звичайними людьми, митцями, вченими, молоддю. Це буде дуже важливо для поглиблення відносин між Польщею та Україною. З іншого боку, це буде своєрідною демонстрацією того, що Польща, яка вступає цього року до ЄС, не повертається спиною до свого найближчого сусіди на Сході, а хоче й надалі з ним співпрацювати. Сподіваюся, що завдяки доброму початку у вівторок і потім завдяки діям різних установ Нам вдалося зняти напругу, що існувала. У Польщі існують добре доглянуті українські цвинтарі: в Кракові, Любліні, Варшаві. В Україні також є цвинтар у Харкові. У Львові цвинтар попри те, що ми його не відкрили офіційно, також у доброму стані. Існують пам’ятники на Волині — все це є тим, що знімає напругу в міжлюдських стосунках. Багато старших людей хочуть поїхати подивитися місця, які знають з дитинства. І це саме той момент, коли до політики треба додати міжлюдських контактів, доброго, позитивного почуття.

— З першого травня Польща стане членом Європейського союзу. Як це може вплинути на наші економічні відносини, чи немає загрози скорочення обсягів торгівлі?

— Вступ до ЄС дає шанс для розвитку Польщі, але, я переконаний, наше членство в союзі сприятиме і розвитку контактів з Україною та іншими сусідами на Сході — Білоруссю та Росією. Ми з самого початку твердо вирішили, що вступ Польщі до ЄС не повинен створити якихось бар’єрів у відносинах з нашими східними партнерами, що не повинно бути жодної «завіси», навіть дуже незначної. Гадаю, нам вдалося визначити гарну візову формулу, й економічно ми будемо дедалі цікавішими для вас партнерами, привабливішими з точки зору експортування до Польщі української продукції, української економічної присутності в нашій державі, інвестування. Для нас надзвичайно важливо, щоб шляхом такого істотного співробітництва підключати Україну до загальноєвропейських процесів. Припускаю навіть, що для інвесторів з третіх країн, які вже працюють у Польщі, її вступ до ЄС може стати і заохоченням до роботи на українському ринку, а тому більше інвестицій може прийти не лише до Польщі, а й до України. Це вимагатиме, звичайно, відповідних зусиль, але є цілком можливим. Хотів би також наголосити, що, будучи в ЄС, ми прагнутимемо використати наше географічне становище і підштовхнути союз до визначення своєї східної політики. Так, щоб цей вимір став, скажімо, таким само активним і чітким, як це є щодо середземноморського регіону, тобто країн Північної Африки. Доступ до польського ринку стане простішим, легшим, і тому я закликаю українських підприємців подивитися на це позитивно й поміркувати, що можна отримати від вступу Польщі до ЄС. Адже вона стане стабільнішою, матиме такі само економічні й правові стандарти, як і в інших державах союзу, а наше безпосереднє сусідство надає ще більших можливостей для співробітництва. Ми б хотіли, щоб і Україна йшла до Євросоюзу, й сподіваємося, що вона в перспективі стане його асоційованим, а згодом і повноправним членом.

— Історія з участю корпорації «Індустріальний союз Донбасу» у тендері на приватизацію польського комбінату «Гута Ченстохова» виявилася досить болючим питанням для української сторони. Яка ситуація з цим нині і чи може Польща переглянути ті результати тендеру, які було оголошено?

— Насамперед зазначу, що це питання відноситься не до президентської компетенції, а до урядової. Цим займаються окремі його міністерства. Але скажу, що під час усіх подібних тендерів хтось програє, а хтось виграє, і ті, хто програє, мають певне відчуття невдоволення. Ми дуже серйозно сприймаємо зауваження українського уряду. Був лист від прем’єр-міністра Віктора Януковича до нашого прем’єра Лешека Міллера, і на нього буде дано компетентну відповідь. Для цього ми створили групу, яка має оцінити всю процедуру, подивитися, чи були там якісь помилки. Група має закінчити свою роботу й подати її результати наступного тижня. Якщо ми побачимо, що процедури тендеру було дотримано, то рішення підтримаємо, якщо ж там були якісь неправильні дії, то ситуація буде іншою. Але в будь-якому разі не треба трактувати цього випадку як, образно кажучи, «бути чи не бути». Ми також беремо участь у багатьох тендерах, деякі виграємо, деякі програємо — така природа цього процесу. І я хочу сказати: ми зацікавлені в присутності українського капіталу й українських підприємців у Польщі. Польське міністерство майна представило список з понад 200 приватизаційних проектів, до участі в яких запрошуємо наших українських друзів. Щодо «Індустріального союзу Донбасу», яке вважаємо дуже серйозним підприємством, то його також запрошуватимемо до участі в приватизації інших об’єктів, зокрема і в металургії.

— У нещодавно надрукованій своїй книжці комісар Євросоюзу Фріц Болкештайн пише, що Україна ніколи не стане членом ЄС, тому що має залишатися буферною зоною між ЄС та Росією й мусульманськими державами на півдні. Як ви прокоментували б такі твердження?

— Знаєте, ми живемо в демократичних країнах, де кожен може висловлювати свої погляди. Отож і ту позицію, яку ви назвали, трактую як один з них. Я з такою концепцією не погоджуюся. 

Я рішуче проти цього. Тим паче, що світ уже давно змішався, мусульмани сьогодні присутні в Європі, багато їх живе у Франції, Німеччині, інших країнах, у багатьох мусульманських державах живуть християни. Тож концепція, за якої ми визначатимемо географічні межі ЄС і географічну буферну зону, а потім захищатимемося ніби від впливу інших культур чи релігій — це погана концепція, яка генеруватиме конфлікти. Звичайно, існують кордони Євросоюзу в тому розумінні, що важко, наприклад, уявити собі його протяжність до Тихого океану. Для цього немає причини, та й ЄС тоді втратить свою дієздатність. У майбутньому світ матиме кілька центрів, і серед них будуть Росія та ЄС, тобто об’єднана Європа. Для мене очевидною справою є те, що Україна розташовується в європейській частині і має бути приєднаною як рівноправний партнер до європейських структур. Набагато важче питання щодо Росії, яка за природою своєю є євразійською державою. А Україна, на моє абсолютне переконання, має місце у Європі, і справа тут у ваших руках. Якщо ми живемо за одними демократичними, правовими, економічними стандартами, то географія вже не має великого значення. І коли ці стандарти дотримуватимуться, то й Україна посяде своє місце в європейських структурах.

— Як ви вважаєте, чи можливе підвищення рівня співробітництва України з НАТО під час Стамбульського саміту наступного червня і чи підтримає це Польща?

— Поза сумнівом. Ми хочемо, щоб саміт України й НАТО відбувся на якнайвищому рівні, в атмосфері щирості й доброзичливості. Маємо надію, що це буде вдалий саміт, хоча слід пам’ятати, що він відбуватиметься тоді, коли і в Україні, і в США вже триватимуть передвиборні президентські кампанії. Цей момент непростий, але я вважаю, що це буде добра зустріч.

— Кілька місяців тому ви зустрічалися з Президентом США Джорджем Бушем, і повідомлялося, що, поміж іншого, у вашій розмові йшлося й про Україну. Що саме ви обговорювали?

— Я давав свою оцінку ситуації в Україні, і, як мені здалося, і президент Буш, і його оточення слухали із зацікавленістю. Склалося таке враження, що мене там вважають своєрідним експертом з українських питань. Повірте, під час зарубіжних контактів я завжди закликаю партнерів до якнайтіснішої співпраці з Україною, щоб вони не опускали руки через різні труднощі та проблеми, щоб була активність й послідовність у відносинах ЄС та США з вашою державою. Хоча це не були легкі питання. Але я дуже часто і дуже щиро обговорював їх із закордонними колегами.

— Ви, безперечно, добре обізнані з нинішніми внутрішньоукраїнськими подіями і процесами. Наскільки вони можуть бути вагомими або визначальними для подальшого розвитку українсько-польських відносин?

— Щодо внутрішньополітичної ситуації в Україні, то скажу так: якби сам не мав проблем у Польщі, то, може, щедріше роздавав би поради. Але оскільки вдома у нас нині цих самих політичних проблем не бракує, то утримаюся. Я усім своїм співрозмовникам у світі кажу: Україна зробила великий поступ на шляху до демократії, створено основні демократичні інститути, закладено основи для багатопартійності, політичного плюралізму. Вважаю, що проблемою в Україні є брак діалогу між різними сторонами з метою пошуку оптимального рішення. Досвід Польщі, який виходить з палацу, де ми нині перебуваємо, — це досвід «круглого столу». Такий діалог мусить відбуватися в парламенті, суспільстві, засобах масової інформації. Що більше діалогу, то краще: я завжди працював з Україною в такому дусі. Хочу, щоб Україна розвивалася, бажаю їй всього найкращого і вірю, що ваша держава має перед собою найкращі перспективи. Підкреслюю, що незалежна суверенна Україна — це велика цінність для Європи. І ми маємо це культивувати.

Київ—Варшава—Київ.