Стратити не можна помилувати

Цього тижня публічна дискусія, спричинена вбивством шейха Ахмеда Ясина, розколола світ навпіл. Європейські лідери засудили цей акт як неправомірний. США, навпаки, підтримали знищення духовного лідера ХАМАС. Чи правомірно застосовувати такі методи в боротьбі з міжнародним тероризмом?

Валерій ЧАЛИЙ, директор міжнародних програм Центру Разумкова:

По-перше, зараз у деяких конфліктах важко провести межу між тероризмом та іншими причинами, що спонукали до такого конфлікту. Мені здається, що інколи є спроби використати термін «боротьба з тероризмом» у будь-якій ситуації. І коли йдеться про фізичне знищення організаторів терористичних акцій, постає запитання: хто визначає загрозу, хто суддя? Виникає й друге запитання: чи не свідчить те, що відбувається сьогодні, про слабкість міжнародних механізмів? Міжнародні структури у рамках ООН, інших організацій зазвичай реагують на найтяжчі злочини, до яких належить і тероризм. Але механізм реагування не передбачає спочатку вбивство, а потім розмірковування над тим: чи правильно це було зроблено? Особисто я не вважаю, що вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту і врегулювання цього важливого для світу питання лежить у площині вбивств, хоч би як їх виправдовували. Я гадаю, що не такі методи можуть розв’язати проблему.

Володимир МАЛИНКОВИЧ, політолог:

Убивство Ахмеда Ясина — порушення міжнародного права. І це не тільки моя думка. Так вважають лідери майже всіх держав, які входять до Євросоюзу, більшості членів Ради Безпеки і т. д. В одній площині опинилися терористи і ті, хто з ними воює. Окрім того, це не тільки не правомірно, а й загострює ситуацію, оскільки протистояння в цьому нещасному регіоні тільки збільшиться, що призведе до нових жертв. До того ж у цього вбивства нема жодного сенсу. Палестинці зроблять Ясина своїм святим, своїм прапором. А він і був по суті прапором, бо реальними організаторами терактів були зовсім інші люди.

Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики:

Це — одна з найбільших дискусій в сьогоднішніх міжнародних відносинах. Це дискусія стосовно форм і методів боротьби з міжнародним тероризмом. З одного боку, це неправомірно з точки зору закону і правосуддя. Але сьогодні в боротьбі з тероризмом застосовуються процедури і методи, які не мають жодного стосунку до законного методу правосуддя. І більшість впливових гравців на міжнародній арені дійшли певної неформальної згоди, що такі методи можуть застосовуватися. Це свідчить про обмеженість правового інструментарію в боротьбі з тероризмом. І в цьому конкретному випадку мало нового. Єдина новація — Ясин не був лідером збройного формування, він духовний, інтелектуальний лідер. І нині світ дискутує, чи можна поширювати поняття терорист на тих, хто своїм словом заохочує терористів.

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:

 Однозначно ні. У такий спосіб ізраїльтяни допомагають терористичним структурам поновити свій керівний склад і вийти на жорсткіші методи боротьби. Такі дії Ізраїлю значно зменшують шанси на вирішення питань, які привселюдно не «висвічують». Річ у тім, що в протистоянні ізраїльтян і палестинців, окрім видимого боку конфлікту, є ще численні спроби врегулювання, пошуку компромісу, зняття напруженості, локалізації тощо. Крім того, такі методи призводять до того, що до боротьби несанкціоновано долучаються нові політичні угруповання — і це знов-таки ускладнює конфлікт.

Оле СУХИХ, політолог (Інститут глобальних стратегій):

 Ситуацію навколо палестино-ізраїльського протистояння можна розглядати з кількох позицій. Одна з них грунтується на несилових, дипломатичних методах врегулювання конфлікту. У світовій практиці врегулювання конфліктів немає однозначних положень на користь сили. Як правило, практикують саме змішаний метод. Ліквідація лідера ХАМАС — це не просто вбивство як якийсь самодостатній акт. Скоріше за все, йдеться про ключовий момент цільної антитерористичної програми. Ізраїль вдався до цього кроку, керуючись не спонтанними висновками, а з огляду на увесь спектр ризиків і небезпек, що, можливо, постануть за ним. Якщо не брати до уваги конкретну ситуацію, силовий метод має бути засуджений міжнародним правом. Але якщо немає інших можливостей для виходу з небезпечних ситуацій, набувають сили інші правила — правила воєнного часу.

Євген Федченко, політолог, викладач Національного університету «Києво-Могилянська Академія»:

 Убивство Ясина свідчить про те, що Ізраїль вирішив змінити тактику. Тель-Авів і до цього час від часу вдавався до фізичного знищення своїх супротивників, але використовував це як останній, а не перший аргумент у відносинах з палестинцями. Такі засоби не є ефективними, бо спричинюють хвилю терору у відповідь. Така політика, по-перше, остаточно закриває канали для діалогу, по-друге, призводить до маргіналізації протилежної сторони, зокрема, й легітимно обраних та поміркованих палестинських керманичів. По-третє, це може загострити і без того складні проблеми в регіоні і ще більше погіршити відносини Ізраїлю з арабським оточенням. Найбільшою помилкою, яку може зробити Тель-Авів, буде фізичне знищення Арафата, можливість чого також нині не виключена. У такому разі досить складно буде отримати схвальну оцінку з боку міжнародного співтовариства і це остаточно дискредитує і загальносвітову антитерористичну кампанію, і американські зусилля в цьому напрямі.