Півроку безуспішного чекання й один день оголошеної голодовки допомогли капітану 3-го рангу у відставці севастопольцю Андрію Колесникову зрушити з місця проблему зміни громадянства. Відслуживши належний термін військової служби, він вирішив оселитися в Севастополі, де свого часу закінчив Вище військово-морське училище імені П. Нахімова, служив і створив сім’ю.
За три доби до дня «Ч» у російському консульстві в Сімферополі відставникові заявили, що до півроку чекання додасться ще стільки — мовляв, за новим законом РФ цілий рік потрібно для того, щоб одержати довідку про вихід із громадянства Росії. Надивившись у консульстві на черги, непритомних жінок і їхні сльози, втративши будь-яку надію розв’язати свою проблему, морський офіцер змайстрував плакат і став з ним на видному місці біля стін російського консульства в Сімферополі: «ГОЛОДОВКА. Мінна дивізія: здихаю, але не здаюся! КОНСУЛЕ, ДАЙ ДОВІДКУ!»
Довго голодувати відставникові не довелося. Того дня його прийняв консул і пообіцяв розв’язати всі проблеми найближчим часом, з огляду на те, що в Колесникова кінчається термін посвідки на проживання в Україні, що він ось уже півтора року не може влаштуватися на роботу, не маючи українського паспорта.
— Слова свого консул дотримав, — повідомив мені по «мобілці» увечері 22 березня Андрій Васильович. — Бюрократична машина закрутилася. За моєю домашньою адресою вже приходили співробітники паспортної служби. Сподіваюся, не пізніше 15 квітня одержати з консульства потрібні документи про вихід з російського громадянства. Принаймні мене в цьому переконали по телефону відповідальні московські чиновники.
— А чому ви обрали постійним місцем проживання саме Севастополь?
— Тому що це найкраще місто у світі, — відповів Андрій Васильович. — Я був у багатьох країнах і містах, у мене є з чим порівняти.
