Чиновники від освіти вважають, що, підвищивши зарплату викладачам, можна покласти край корупції у вузах. Це скільки треба викласти професору, щоб він не піддався спокусі одержувати «гонорар» із залікової книжки студента? Таких грошей у держави немає. А, виходить, у викладачів, тим паче у наукових співробітників, відсутній стимул працювати «на дядька» (кандидати наук отримують близько 430 гривень на місяць, професура — не набагато більше). Немає в них і остраху втратити непрестижну роботу. І наказами (про найсуворішу заборону, скажімо, брати квіти і цукерки від вдячних студентів) проблему не розв’язати.
Педагоги давно беруть хабарі «зеленню», свіжиною, усілякими продуктовими наборами. А після збільшення стипендії більш ніж удвічі з 1 липня ц. р., слід думати, ліниві студенти частіше і більше даватимуть «на лапу». Одержавши в такий спосіб гарні оцінки, вони матимуть право на стипендії і новий підкуп хапуг. Тобто попит народжуватиме пропозицію.
У Росії, до слова, в державних вузах на хабарі «відстібають» дев’ять мільярдів карбованців на рік. Там освіта стала фактично платною. У нас — нібито безкоштовна. Втім, хабарництво процвітає в багатьох навчальних закладах.
Послуги викладачів, як стверджують лідери Всеукраїнської студради при Президенті, приблизно однакові у всіх регіонах. Хоча під час сесій, приміром, розцінки за пропуск занять — одні, а за перескладання іспитів — інші.
Про це студенти мають можливість «стукати» у ректорат. Хочеш — по телефону довіри, хочеш — анонімкою. Дожили!
Куди зникають бюджетні гроші? Скажімо, Міністерство освіти і науки кредити надало 120 вузам країни. Перевірка Генпрокуратури показала, що не скрізь засоби використовують за призначенням. Замість кредитування бажаючих одержати вищу освіту керівники вузів купували комп’ютери, розплачувалися з коммунальниками тощо.
Вихід із становища, що створилося у вузах, —забезпечення прозорості навчального процесу. Письмові роботи абітурієнтів і студентів мають проходити не через липкі руки викладачів, а через комп’ютер.
