Гра в одні ворота

Але це, заявив кореспонденту «ГУ» робітник киснево-конверторного цеху Геннадій Іващенко, лише початок. Ми готові, каже Геннадій Володимирович, до кінця і ще більш крайніми засобами відстоювати свої інтереси. На його думку, тим, хто відпочиває, розкошуючи на Канарах, нині байдуже, як з робітника останню свитину знімають. У резолюції згаданого мітингу справді висловлюється глибоке обурення тим фактом, що писаними законами і деклараціями Президента чи Кабміну й близько не пахне.

Потрібно на повний голос нагадувати, вважає голова заводського комітету профспілки Олександр Бабченко, що ситуація ця виникла не сьогодні й не вчора. А фактично ще на початку 2001 року. Коли в минулому славетний завод відверто і навіть зухвало перетворили на заручника сумнозвісних «експериментів». Олександр Петрович не сумнівається, що з метою, яка не має нічого спільного з розбудовою держави і відродженням базової галузі її промисловості.

Ще три роки тому тимчасово управляючу компанію «Приватінтертрейдинг» «запідозрили» у неспроможності вивести завод з глухого кута, бо в неї зовсім інше було на думці, проте віз і нині там. Для порятунку заводу від банкрутства ніхто й пальцем не ворухнув!

Це, на жаль, гірка, але правда. Усупереч здоровому глузду, інтересам виробництва та колективу завод фінансово знекровлювали за всім відомими схемами. Про ці «схеми» і торік, і позаторік не раз писали вітчизняні ЗМІ, зокрема й «Голос України». І ось у грудні минулого року все ще чинне «тимчасове» керівництво заводу, аніскільки не переймаючись докорами сумління, спішно приймає рішення про... неминучу санацію підприємства-банкрута. Рівно за тиждень до того, як 42-відсотковий пакет акцій Петровки на конкурсній основі дістався компанії «Індустріальний союз Донбасу». (ІСД). Напрочуд «вчасний» і «оригінальний» план з’явився для того, щоб утворити комітет кредиторів заводу. Й ухопити його, випливаючого з рук, бодай за хвіст. Нехай пізно, ніж ніколи, відшукати, як повернути тепер фірмам та компаніям бадьорої групи «Приват» 650 з лишком мільйонів «заборгованих» металургами гривень.

Тільки тепер дізналися петровці, що вигадали кредитори — передусім фірми «Технологія», «Енеко», «Астрал», славний футбольний клуб «Дніпро», а також ВАТ «Дніпрококс» і ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК». Ідея проста як дишло: не вагатися і не ловити гав, мерщій продати «обтяжливі» об’єкти соціального призначення. На зразок знаменитого тут палацу культури імені Ілліча і не менш відомого колись стадіону «Металург». Останній ще недавно збиралися знову перетворити на центральний у Дніпропетровську. Для того-таки футбольного клубу «Дніпро». Але металургів Петровки обурило, що планом санації, який має затвердити Господарський суд, уже передбачено продати і заводську медсанчастину — цілком сучасну та пристойну поліклініку. І оздоровчу турбазу для дорослих «Сонячну», що в новомосковському лісі на Самарі. І навіть дитячий табір на Дніпрі в елітному Микільському.

— Мало того, що з молотка йде збудоване за наші кошти і нашими руками протягом багатьох літ, — гнівно казав на мітингу ветеран Петровки з більш як 30-річним трудовим стажем Леонід Баклажкін. — У нас і наших дітей відбирають ще й здоров’я та право на нього!

Звідси вимога петровців до комітету кредиторів і керуючого санацією, генерального директора ВАТ «ДМЗ» Віталія Корнієвського зупинити зухвалий розбій серед білого дня. Скільки можна «грати в одні ворота»? І тут мусимо сказати, що ситуація складається справді надзвичайна, бо виходить вона за межі конкретного заводу. Жодне інше підприємство чорної металургії України так «легковажно» ще не втрачало соціальні тили своїх робітників і їхніх сімей. То навіщо створюють небезпечний прецедент?

«Ситуація, яка виникла з відчуженням об’єктів соціальної сфери на заводі імені Петровського, — йдеться в телеграмі, котра надійшла від Криворізької міської організації профспілки металургів і гірників, — ставить під загрозу більше, ніж доступ людей до оздоровниць чи спортивних споруд. Мова йде про замах на духовність та самопочуття і нинішнього покоління, і підростаючого, за рахунок яких зібралися вертати борги». Солідарність та підтримку «позиції трудового колективу, спрямованої на захист і збереження об’єктів соціально-культурного призначення», висловили також профспілкові організації Дніпровського імені Дзержинського металургійного комбінату з Дніпродзержинська, Єнакіївського металургійного заводу та Нікопольського заводу феросплавів — усіх, хто не забажав залишатися осторонь».

Окремий коментар побажав оприлюднити керівник ще одного, «альтернативного», уявіть собі, координаційного комітету кредиторів ВАТ «ДМЗ імені Петровського» Володимир Рязанцев. У цьому випадку він цілком на боці заводчан. Річ у тім, що «офіційний» комітет кредиторів, який в останній момент зажадав санації підприємства, утворений, запевняє Володимир Григорович, винятково фірмами групи «Приват». І від решти кредиторів Петровки «він ховається». Решті й довелося створювати власний комітет.

— Керуюча компанія, котра однозначно штучно довела завод до банкрутства, ось так безцеремонно сьогодні намагається «рятувати» тільки «своїх», — каже Володимир Рязанцев. — А хто є хто в колі та оточенні групи «Приват», в Дніпропетровську й Україні, не таємниця. Тому ми зі свого боку домагаємося нарешті повної фінансово-економічної експертизи фахівцями і правоохоронцями-криміналістами діяльності на заводі імені Петровського групи «Приват».

Дніпропетровськ.