...Зала Палацу культури «Енергія» у Славутичі (Київська область) була заповнена вщерть. Сюди минулого суботнього дня з’їхалися представники кількох міністерств і відомств України, проектних організацій, наукових навчальних закладів, керівники славутицьких міських органів влади. Тут зібралися мешканці міста, вони ж колишні й нинішні працівники Чорнобильської атомної станції, делегації найбільш потерпілих від Чорнобильської катастрофи Іванківського й Поліського районів, вчені з Харкова, Миколаєва. Між іншим, і на цьому, як і на попередніх подібних заходах, чомусь не було представника новоствореного Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Чи, може, його керівництво недооцінює важливість обговорюваної проблеми?
Голова ради, міський голова Славутича Володимир Удовиченко одразу визначив чітку мету слухань: повідомити широкій громадськості України і всьому світові про величезну складність проекту, недостатньо визначені роль і вплив нової споруди на життя людей, довкілля.
Але не обійшов Володимир Петрович увагою необхідність посилення мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, об’єднання довкола цього зусиль усього світу. І зауважив: а чому в Чорнобилі немає жодної копійки Росії, як повноправної правонаступниці тих наслідків? Чому в Славутичі не виконано в повному обсязі жодної державної програми? Чому місто позбавили права спеціальної економічної зони? Він не міг не сказати про це.
Та все ж В. Удовиченко спрямував хід слухань у потрібне русло — прискіпливий розгляд концептуального проекту нового конфайнменту (далі НБК). Це назва по-іншомовному, а по-нашому — техніко-економічні обгрунтування будівництва нової захисної споруди. І уточнювалося: що ж планується збудувати над нинішнім ненадійним укриттям? Захисну оболонку від дощу, вітру та для затримки внутрішнього пилу чи справді захисну споруду, яка утримає можливі викиди радіоактивних речовин? Водночас вона дасть можливість вилучити небезпечні радіоактивні матеріали й речовини, що зберігаються під нинішнім укриттям, чи ні? Чи надійною і довговічною буде нова споруда? Чи справді негативні наслідки у випадку обвалення об’єкта «Укриття» під НБК у 50—500 разів будуть меншими, аніж при обваленні його за відсутності НБК? Це стверджується у Заяві ДСП «Чорнобильська АЕС» — «Про екологічні наслідки діяльності при спорудженні та експлуатації нового безпечного конфайнменту», опублікованій у нашій газеті 12 лютого ц. р.
Висловлювалися й такі зауваження. Враховуючи не лише складність і високу вартість будівництва такої споруди, а й можливе позадозове опромінення будівельників, великі експлуатаційні витрати на неї (орієнтовно майже 3,5 млн. доларів за рік), чи не краще спрямувати кошти на прискорення розробки технології вилучення високорадіоактивних матеріалів і перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, як того вимагає чинне законодавство?
Тож не дивно, що суперечка тривала переважно не про «екологічні наслідки діяльності при спорудженні та експлуатації нового безпечного конфайнменту», а довкола конструкції споруди, її надійності і довговічності. Довкола її доречності й доцільності.
Здається, досить аргументовані коментарі й пояснення щодо технічної можливості безпечного будівництва нової споруди і в подальшому виконання нею головного призначення давали багато фахівців. Однак, незважаючи на їхні переконання, підтримку будівництва такої споруди головою Держкомітету ядерного регулювання Анатолієм Грищенком, переконання представника Інституту радіаційної безпеки Віктора Сушка про те, що буде забезпечено надійну медичну допомогу будівельникам, «опозиціонери» і тут стояли на своєму. Вони твердили: нинішній проект не має переваг перед іншими відомими варіантами НБК, ненадійні його радіаційно захисні характеристики, зменшення масштабу аварії в разі обвалення нинішнього укриття не підтверджено розрахунками тощо.
Цікаво: автори цих та інших зауважень — не галасливі й випадково присутні на слуханнях люди, а доктори фізико-математичних наук Володимир Токаревський, Юрій Верюжський, колишні відповідальні працівники ЧАЕС і об’єкта «Укриття» Валентин Купний, Володимир Щербина та інші славутичани. Не припуститися при будівництві НБК помилок, допущених під час експлуатації ЧАЕС і вже вісімнадцяти років пошуку варіантів нового укриття закликав колишній директор ЧАЕС Михайло Уманець.
Кожному з учасників слухань було надано можливість висловити свої міркування, пропозиції. Але потрібно було зійтися на одній позиції: підтримати запропонований проект з урахуванням зауважень і доповнень громадськості чи відхилити як нереальний, недоцільний?
І все-таки після семигодинної, без урахування перерви, запеклої дискусії, у якій червоною ниткою проходила вимога «не залишити те Чорнобильське лихо нащадкам», учасники слухань у своїх рекомендаціях записали: «Розробка проекту і спорудження конфайнменту є важливою справою, але не остаточною. Кінцевою метою створення конфайнменту має стати затверджений комплекс заходів щодо вилучення паливоємних мас та їх захоронення. Всі рішення, які приймаються з даного питання, мають бути нерозривно пов’язаними з подальшою безпечною експлуатацією цього об’єкта, із забезпеченням технічними та матеріальними ресурсами... Природно, що цей унікальний, світового значення проект викликає увагу громадськості, оскільки може стати прикладом об’єднання спільних зусиль у вирішенні глобальної проблеми людства — подолання наслідків Чорнобильської катастрофи».
Отже, учасники Славутицьких громадських слухань високо оцінили надану можливість висловити свою думку з цього важливого питання. Але не вимагали відхилити запропонований концептуальний проект, а порадили звернути увагу на складність будівництва НБК та величезну відповідальність за прийняття управлінських рішень на всіх рівнях влади щодо створення цього об’єкта. Порекомендували чітко виконати всі розрахунки і розробити систему соціальних гарантій шляхом страхування тих, хто будуватиме нове й працюватиме в нинішньому укритті, тощо.
Учасники громадських слухань прийняли звернення до країн «Великої сімки» й світової громадськості. Вони закликали об’єднати зусилля, матеріально-технічні та фінансові ресурси не тільки на будівництво нового конфайнменту, а й для забезпечення подальшої експлуатації цього об’єкта та реалізації проекту поводження з паливоємними матеріалами.
Київ-Славутич-Київ.