Мій січневий прогноз щодо динаміки промисловості на рівні 18 відсотків до кінця року досягнуто вже у лютому
Цілком імовірно, що в наступні місяці (особливо у травні, серпні або листопаді) ми не матимемо такого високого результату, але, за багаторічними спостереженнями, наприкінці року зберігається, якщо не посилюється, тренд перших двох місяців. 2003 року така добавка становила 4,7 відсотка, 2002-го — 0,7, 2000-го — 2,2, 1999-го — 5,7 відсотка.
Темпи, які зобов’язують
Винятком був лише 2001 рік, коли у грудні лютневий показник з 17,2 зменшився до 14,2 відсотка. Нині навіть за скорочення зовнішнього попиту, яке спостерігалося тоді восени, і зменшення динаміки промисловості на 3—4 відсотки, шестивідсотковий прогноз Мінекономіки, закладений у макропоказники бюджету, швидше за все, буде перевищено у 2—2,5 разу. Вищі за теперішні лютневі зміни обсягів виробництва наростаючим підсумком ніколи за роки незалежності не спостерігалися. 2001 року досягали більшого, але в інші місяці (січень — 21,5, травень — 19,1, червень — 18,8 відсотка).
Передусім — про позитивні моменти. Обробна промисловість розвивається удвічі швидше добувної (22,4 відсотка проти 11,2). Це більш збалансований розвиток, ніж минулорічний за відповідний період, коли добувна відставала від обробної у 7,7 разу (1,6 проти 12,3).
Експортні галузі нарощують динаміку. Металургія в січні-лютому зростала в 1,3 разу швидше, ніж у відповідному періоді минулого року, тоді як у січні відставала за темпами в 1,4 разу проти минулорічного січня (16,4 проти 22,4). Хімія, як і металургія, зросла вище загальнопромислового рівня і перевищувала минулорічну динаміку в 1,3 разу (у січні це перевищення було помірніше — 1,1 разу).
Після січневого уповільнення прискорилося зростання харчової промисловості. Вона майже зрівнялася з минулорічним показником — 14,7 відсотка проти 15,8 за два місяці, хоча в січні ця галузь відставала від минулорічного графіка на 6,6 відсотка (9,6 проти 16,2 за січень 2003 року).
Легка промисловість, бурхливий розвиток якої став головним сюрпризом, після січневого плюсу в 9 відсотків проти 0,5 відсотка за січень 2003 року, за два місяці наростила темп до 13,9 відсотка на тлі минулорічного падіння на 0,9 відсотка.
Найвиразніше розвивається машинобудування, динаміка якого за два місяці (38 відсотків) удвічі перевищує середню у промисловості (18,2). Очевидно, що галузь пожинає плоди і минулорічних, і, можливо, цьогорічних інвестицій.
Єдина галузь, що має від’ємну динаміку, — енергетика. За січень-лютий вона скоротила виробництво на 5,4 відсотка проти зростання на 11 відсотків у відповідному періоді минулого року. Важко це пояснити лише ресурсозбереженням у виробництві та розподілі електроенергії, газу та води. Фізичні обсяги скоротилися на 2,8 відсотка, але ще таку само величину додало зростання тарифів.
Бійтеся розігріву та остигання!
Темпи зростання промисловості відхилилися від прогнозних утричі. Це означає розігрів кон’юнктури вище очікуваного. Розігріті не лише попит і пропозиція, а й ціни. До грудня 2003 року ціни виробників зросли на 4,5 відсотка, тоді як у перші два місяці рік тому —лише на 1,2. Рано чи пізно це підштовхне зростання цін і споживачів. Розрив між промисловими і роздрібними цінами збільшився у лютому до 2,7 відсотка проти 0,2 у січні (відповідно 4,5 проти 1,8 та 1,6 проти 1,4). Це різке зростання. Воно майже дорівнює загальному минулорічному показнику (2,9 відсотка). Формується істотний потенціал відкладеної інфляції. Нагадаємо, що 2002 року він становив 6 відсотків і наступний рік позначився значним прискоренням інфляції. Перегріву у промисловості ще немає, але береженого Бог береже. Згадайте 2001-й. Тоді у травні динаміка промисловості, підрахована накопичувальним підсумком, сягнула свого максимуму — 19 відсотків — і з червня почала знижуватися до 14,2 у грудні. Подразником спаду стало різке скорочення зовнішнього попиту у другій половині 2001 року (погіршення умов експорту в Росію, антидемпінгові розслідування у США, загальна стагнація світової економіки). Протягом 2002 року зростання у промисловості різко (у 2,4 разу) зменшилося і підтримувалося у вигляді майже паралельного тренду з 6,3 у січні-лютому до 7 відсотків у січні—грудні. Така історія «остигання» промислової пропозиції після буму 2000—2001 років. «Остигли» і ціни — до майже дефляційного рівня в 0,6 відсотка. Зазначену рецесію зростання у промисловості не зміг цілком компенсувати навіть високий урожай, і темп зростання ВВП також упав з 9,1 до 5,3 відсотка.
Важливо усвідомлювати, що Нацбанк не буде штучно стримувати економічне зростання і забезпечуватиме адекватний монетарний сервіс. Але, можливо, зміна макроекономічних параметрів бюджету, якщо вона буде здійснена урядом і Верховною Радою, вимагатиме корекції пропозиції грошей.
Тим часом потенційна загроза перегріву в індустріальному секторі потребує додаткових заходів зі стримування цін, якщо інфляційна мета в річному вимірі (6,3 відсотка) буде збережена. Діючі інструменти Нацбанку в сфері рефінансування, резервування і курсової політики на сьогодні достатні. А в разі погіршення фіскальних, тарифних чинників цінової стабільності і відновлення інфляційних очікувань ці інструменти мають бути активізовані, щоб запобігти макроекономічній дестабілізації.
За гіпотетично можливого різкого падіння зовнішнього попиту ймовірне відновлення рецесії зростання (гальмування економічної динаміки), схожої на ту, що мала місце 2002 року. За значного падіння зовнішнього попиту певний період може «виручати» внутрішній, який зберігатиметься інерційно. Для цього важливо підтримати його тонус вже тепер. Якщо буде млявий внутрішній попит і бракуватиме компенсуючого заміщення його зовнішнім, на економіку може очікувати навіть чисте падіння з частковою дефляцією промислових цін.
Для пом’якшення такого макросценарію слід вже сьогодні зосередитися на превентивному посиленні внутрішнього споживання. Щодо Нацбанку — йдеться про сприяння скороченню інфляційного податку, посилення курсу гривні для активізації інвестицій і, зокрема, підтримки інвестиційного імпорту, про керований розвиток споживчого кредитування. Урядова програма на рік нинішній засвідчила більш високі амбіції стосовно зростання ВВП. Хотілося б, звісно, щоб це стосувалося і промислового виробництва. А все разом знайшло адекватне відображення в держбюджеті.
Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ, радник Голови Нацбанку з питань макроекономіки.