Учора КС підтвердив, що Верховна Рада не виходила за межі своїх повноважень, ухвалюючи зміни до статті 9 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», за яким тариф на оформлення передплати та доставку передплатникам друкованих періодичних видань має становити не більш як 40 відсотків собівартості виготовлення одного примірника передплатного видання.
КС у своєму рішенні, яке оголосив Голова Конституційного Суду Микола Селивон зазначив, що встановлення граничного тарифу Верховною Радою не є безпосереднім регулюванням (встановленням) цін, а встановлений розмір граничного тарифу на оформлення передплати та доставку періодичних видань є політикою ціноутворення як складової внутрішньої економічної і соціальної політики.
Така політика спрямована на забезпечення соціальних гарантій передусім для малозабезпечених громадян, створення умов для реалізації громадянами конституційного права на інформацію, свободу думки і слова і має визначатися винятково законами. Отже, положення частини другої статті 9 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).
Розгляд справи про друковані періодичні видання у Конституційному Суді було ініційовано 46 народними депутатами (15 з яких, до речі, відкликали пізніше свої підписи під конституційним поданням) після внесення Верховною Радою змін до статті 9 зазначеного закону, які поширювали обмеження тарифу не тільки на доставку, а й на оформлення передплати друкованих ЗМІ без урахування колірності друку видання та будь-яких інших витрат розповсюджувача. Автори клопотання вважали, що зазначеною нормою закону Верховна Рада України врегулювала тариф на оформлення передплати та доставку періодичних видань, тим самим вийшла за межі своєї компетенції, перебравши на себе повноваження органу виконавчої влади.
Своє рішення КС приймав, як повідомив на прес-конференції суддя-доповідач у справі Василь НІмЧенко (на знімку ліворуч), виходячи із системного тлумачення нормативно-правових приписів закону, наявності зв’язку між змістом статті 4 щодо організації державної фінансово-економічної підтримки засобів масової інформації і статті 9, виконання якої забезпечує цю підтримку. Соціальне значення надання таких послуг, як оформлення передплати та доставка передплатникам друкованих періодичних видань, зумовлене тим, що ці послуги стосуються більшості населення України.
Тому державне регулювання вартості їх надання є одним із засобів соціального захисту громадян України, підкреслив В. Німченко.
Голова Спілки журналістів Ігор ЛубЧенко (на знімку праворуч), який був присутній під час оголошення рішення в Конституційному Суді, повідомив нашому кореспонденту, що Спілка журналістів з самого початку підтримувала ініційовані народними депутатами України С. Правденком, М. Томенком і Б. Беспалим зміни до ст. 9 Закону «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» і уважно спостерігала за розглядом справи в Конституційному Суді. Адже від рішення суду залежало, чи зможе у майбутньому пересічний громадянин нашої держави вільно передплачувати пресу. Тому що, як відомо, без інформації не може бути ні свободи слова, ні свободи думки. І. Лубченко відзначив високий професіоналізм суддів Конституційного Суду, які змогли розібратися в складних правовідносинах і відстояти права читачів преси.
