П’ять років тому вперше після Другої світової війни держава континентальної Європи зазнала зовнішньої агресії
Бомбардування Югославії авіацією НАТО почалися 24 березня 1999 року, воєнна кампанія тривала 78 днів. У 2003 році сама назва «Югославія» зникла з мапи Європи. З’явилися Сербія і Чорногорія. Та залишилася на карті Європи «гаряча точка» — Косово, де, як і раніше, перебувають миротворці, п’ятирічні зусилля яких практично були перекреслені новими спалахами насильства минулого тижня.
Існує думка, що, взявши на себе роль миротворців, НАТО не впоралося з ситуацією в Косово. Чи так це насправді? Багато хто з політиків і військовиків вважає, що заворушення в Косово мають організований характер і ставлять собі за мету відокремитися від Сербії і Чорногорії й добитися незалежності провінції. Про те, що спалах насильства був заздалегідь спланований албанськими екстремістами, заявив і генсек НАТО Яаап де Хооп Схеффер, який відвідав у понеділок Приштину.
Нині родина, як і інші «колеги» по нещастю, живе у профілакторії «Шахтарські зорі». Проживання тут оплачено до кінця місяця. За лічені дні Вікторія, Андрій та 13-річний син Юра мають підшукати собі інше житло. Сім’я не має статусу потерпілих, тому що квартира, яка зруйнувалася за лічені хвилини, — чужа. А подружжя наймало її. Тому можуть претендувати лише на компенсацію втраченого домашнього скарбу.
— Куди податися, не знаю, — на очах Вікторії сльози. — Я працюю в дитсадку, 160 гривень оклад. Чоловік на лікарняному, грошей не одержує. Навіть за аналізи в лікарні нещодавно довелося платити. Андрій загальмований, постійно психує, боюся його самого залишати. Коли починається напад головного болю, він накривається подушкою і стогне. Ми збирали гроші на власну квартиру, ще місяць — і накопичили б на однокімнатну. Економили на всьому. Тепер усе зруйнувалося. Син теж ще не отямився, постійно плаче: «Мамо, куди нам іти?» Зрозуміло, і тут, у профілакторії, не дуже зручно, але наймати житло... Де взяти гроші?
Як писала наша газета, внаслідок вибуху в дев’ятиповерховому будинку повністю зруйновано три поверхи, четверо осіб загинули. Без даху над головою залишилися понад 30 сімей. Потерпілих — близько сотні осіб — було переселено до профілакторію шахтоуправління «Донбас». Під час нещодавньої зустрічі із мешканцями будинку по вулиці Кедріна міський голова Олександр Лук’янченко заявив, що до 1 серпня усі сім’ї отримають постійне житло, за можливістю рівноцінне втраченому. Керівник міста доручив продовжити безплатне лікування родин у профілакторії і пообіцяв, що відразу після закінчення навчального року всі діти відправляться до оздоровчих закладів.
У перші дні після аварії футбольний клуб «Шахтар» придбав дві квартири для потерпілих: двокімнатну — для Наталії Ніколаєнко, у якої загинули чоловік та його батьки, та трикімнатну квартиру — для Лідії Цибенко. Обидві жінки — рідні сестри і мешкали поруч, на одному сходовому майданчику. В одній родині двоє неповнолітніх дітей, в іншій — четверо. Однак під час зустрічі із міським головою Наталія поскаржилася, що за новою адресою їй із дітьми жити незатишно: холодно і немає гарячої води.
Решту сімей забезпечить житлом міська влада. У складному становищі опинилися ті, хто не має статусу потерпілих, тобто не були прописані в аварійному будинку. Таких родин дві: крім Вікторії Халдіної та Андрія Анічіна, без статусу опинилася сім’я Цубер: Наталія, Костянтин та їхні двоє дітей — Паша 14 років і Маша, якій виповнився рік і чотири місяці.
— Ми жили в тітки і потихеньку відкладали гроші на квартиру, — розповідає Наталія Цубер. — Вибухом у нас вибило вікна, двері. Коли повернулися за речами, я не знайшла своїх золотих прикрас і грошей. Тепер ми не маємо статусу потерпілих, і нам кажуть, щоб ми звідси йшли. Іти немає куди, і що робити, не знаю. Написали заяву міському голові, щоб допомогли придбати квартиру в кредит.
Утім, до заяв про зникнення грошей і цінностей влада ставиться скептично, нагадуючи, що будинок цілодобово охороняли. Аварія 14 лютого створила чимало юридичних колізій, і не лише з людьми без статусу. Більшість із потерпілих квартир були приватизовані. Формально власники приватизованого житла не мають права претендувати на безплатні квартири, а на випадок стихійного лиха мали б застрахувати свою власність. Але жодна із квартир застрахована не була. Тим часом люди наполягають на повній компенсації збитків, і з цими вимогами також важко не погодитися.
Досі не зроблено висновків про причини аварії. Розбирання завалів припинене після того, як наприкінці лютого у зруйнованому будинку отримав травму один із рятувальників. Як повідомив Олександр Лук’янченко, цього тижня на місці аварії буде змонтовано 27 тонн металоконструкцій, після чого рятувальники, слідчі та експерти зможуть завершити свою роботу і скласти офіційний акт про причини трагедії.
