Казначейство зв’язало руки

— Ситуація справді складна. Але така фінансова скрута почалася не вчора і не позавчора: майже два роки минуло відтоді, як казначейство припинило нормально фінансувати бюджет міста, — каже Володимир Хомко. — Навіть дата відклалася у пам’яті — з липня 2012 року. Це точка відліку, з якої Рівне фінансово лихоманить. А нині ситуація просто критична, оскільки фінансуються виключно захищені статті: зарплата та енергоносії. Тим часом не здійснюємо будь-яких капітальних видатків. Це означає, що немає фінансування на будівництво та ремонти, хоча й у місті проблем дуже багато. І така ситуація, на жаль, по всій Україні. Тож нинішній рік не стане роком розвитку. Тому завдання міської влади і своє особисте бачу в тому, щоб навіть у таких складних умовах рівнянам було комфортно: подавалися вода в домівки, тепло, прибиралося місто.

— Ця нестабільність, за попередніми підрахунками, призведе до того, що бюджет міста втратить близько 400 мільйонів гривень. Сподіваюсь, що уряд знайде спосіб вирівняти курс хоча б до 10 гривень за долар. Тоді можна щось планувати. Нині за такої нестабільності гривні дуже важко це робити. Один тільки приклад: під час тендерів на постачання пального або харчування у дитсадках і школах ми закладали одні ціни, а тепер, мабуть, не знайдеться відчайдухів, які б захотіли працювати собі у збиток і постачання здійснювати за обумовленими цінами...

— 24 квітня на виконкомі ми розглядали це питання. Перевізники вимагали підвищити вартість проїзду в міських маршрутках з 2 гривень до 3 гривень 50 копійок. Ми ж відстояли ціну 2 гривні 50 копійок з травня. Тим часом вартість проїзду у тролейбусах поки що не змінюється. Прогнозую, що саме на цей вид транспорту ляже основне навантаження з перевезення пасажирів містом.

— Уже в наступному кварталі тариф на воду по всій державі піднімуть приблизно на шістдесят відсотків. Адже, згідно з вимогами МВФ, щоб отримати перший транш коштів, треба провести деякі реформи. Однією з таких реформ є приведення тарифів у відповідність до собівартості. Відповідно ціна за воду зросте вдвічі, ціна за опалення — більш як удвічі, ціна на газ — на 40 відсотків, так само й електроенергія, вивезення сміття і обслуговування будинків. Усі ці процеси контролюватимуться спеціальною комісією, яка створена в Києві. А рішення про підняття тарифу безпосередньо в конкретному населеному пункті прийматиме обласна чи міська рада відповідно до того, що буде затверджено в Києві.

Особливо тяжко населення сприйме ці підняття ментально. Тому можна очікувати й на політичні спекуляції навколо цих питань. Хоч би хто прийшов до влади, знайдуться ті, хто виступатиме проти підняття цін на комунальні послуги. Але ми ж розуміємо, що іншого виходу в нас нема... Уряд обіцяє, що найбідніші верстви населення можуть розраховувати на субсидії.

— Міністерство п’ять років тому видало наказ, згідно з яким можна переходити на індивідуальне опалення лише всім будинком. Мені, з точки зору піару, було б вигідно погано відгукнутися про цей наказ. Але, як господарник я його схвалюю. І ось чому. По Україні (й у нашому місті теж) є досвід, коли 3—4 квартири переходять на індивідуальне опалення, розрегульовується система опалення і потім страждає весь будинок. Тому треба переходити всім будинком на індивідуальне опалення. Наприклад, так за підтримки міського бюджету вчинили мешканці будинку №5 по вулиці 24 Серпня у Рівному і тепер не мають проблем. Насправді індивідуальне опалення вигідне тим, що для мешканців газ відпускають по 700 гривень, а якщо зробити спільний котел на будинок, то треба платити в декілька разів більше. Якщо ми візьмемо кредит МВФ, то міжнародний валютний фонд не дозволить таких перехресних субсидіювань, тоді це все вирівняється, і індивідуальне опалення втратить свою привабливість. Загалом у всьому світі централізоване опалення краще й вигідніше, ніж індивідуальне.

— Найскладніше в експлуатації будинків — це капітальний ремонт. Нині ми хоч і мало, але робимо його за рахунок державних та місцевих програм. Надалі всі поліпшення в будинку можна буде робити лише за рахунок мешканців. Я запропонував все-таки залишити державні програми, бо самотужки мешканці будинку їх просто не осилять. Приклад: на ремонт ліфта потрібно 110—150 тисяч гривень. Зібрати з кожної із 36 квартир по 3—4 тисячі гривень — просто нереально. Тим часом багато наших будинків і ліфтів у них потребують ремонтів. Тож як член цієї робочої групи я наполягатиму на тому, щоб залишити державні програми і допомогти мешканцям у цей складний період.

— Наскільки я зрозумів з нарад на найвищому рівні під головуванням віце-прем’єр-міністра — міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Володимира Гройсмана, який сам свого часу був міським головою і добре знає всі проблеми місцевого самоврядування та ЖКГ, центральна влада налаштована серйозно провести таку реформу — за прикладом Польщі.

У рамках реформи планується ліквідувати обласні державні адміністрації. Замість голови ОДА буде префект, який контролюватиме дотримання законодавства на ввіреній території. Обласні ради створять виконкоми, а всією господарською діяльністю займатиметься голова виконкому. Тобто, все управління зводиться до міста, селища та села.

Крім того, згідно з реформою, під контроль органів місцевого самоврядування передається будівництво. Відповідно вони даватимуть дозвіл на початок будівництва, контролюватимуть сам процес та його завершення — аж до здачі об’єкта. Торкнуться зміни й міліції. Функції з охорони громадського порядку передаються територіальній громаді.

Але найбільше мене радує те, що реформа передбачає створення міського казначейства. Наразі в нас спільне казначейство з урядом. Очевидно, що я не маю на нього такого впливу, як уряд. Звідси всі наші проблеми. Адже уряд «залазить» у кишеню до міста та забирає зароблені кошти. Тож немає стимулу надриватися і заробляти кошти, оскільки їх все одно заберуть. Скажімо, торік Рівне виконало бюджет на 103 відсотки, а грошей цих ми так і не отримали. А із створенням міського казначейства наші рахунки будуть розділені.

Рівне.