Сьогодні майже немає цілком здорових дітей

10 лютого 2004 року Верховна Рада України заслухала інформацію Міністра України у справах сім’ї, дітей та молоді В. Довженко та голову Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму К. Самойлик про підсумки проведення оздоровлення дітей влітку 2003 року та заходи Кабінету Міністрів України стосовно організації відпочинку та оздоровлення дітей влітку 2004-го.

На жаль, для детального обговорення такого важливого питання у народних депутатів України не вистачало часу, оскільки цього дня, згідно із затвердженим розкладом, розглядали звіт уряду про стан збереження об’єктів соціально-культурного призначення у процесі приватизації та їх цільового використання надалі — питання, безумовно, значуще й таке, що заслуговує на увагу.

Тому чимало депутатів не мали змоги висловити думки і пропозиції щодо поліпшення оздоровлення підростаючого покоління. А казати було про що.

На превеликий жаль, ситуацію із оздоровленням дитячого населення України слід визнати критичною. За статистикою останніх п’яти років, захворюваність дітей зросла на 25 %, а інвалідність — на 21 %.

Сьогодні майже немає цілком здорових дітей. Чи не кожна має хронічне захворювання. Із десяти тисяч дітей 160 — це діти-інваліди, люди з обмеженими можливостями. Слід зробити все для їхнього нормального життя.

Чимало дітей страждає на захворювання нервової системи і розлад психіки, опорно-рухового апарату, органів дихання, серцево-судинної та ендокринної систем.

Такий стан здоров’я дитячого населення загрожує національній безпеці держави. Уряд, парламент мають взяти під контроль цю критичну ситуацію, а не констатувати її, як це робиться.

На щорічних парламентських слуханнях і днях уряду України депутати постійно звертають увагу не лише на поліпшення оздоровлення дітей влітку, а й на організацію цілорічного їх лікування, особливо дітей-інвалідів. Проте й у згаданому звіті майже нічого про це не сказано. Кількість спеціалізованих дитячих санаторіїв щорічно зменшується, а до найкращих з них тягнуться руки приватизаторів. Довгострокові програми, закони, рішення й насамперед такі, як «Діти України», «Діти Чорнобиля», закон про охорону дитинства, виконують незадовільно.

Ми неефективно використовуємо один з найбільших — наукових, медичних та соціальних — здобутків держави — дитячу курортну індустрію, що є саме тим важелем, який дасть змогу переломити ситуацію, покращити здоров’я дітей, у два—три рази зменшити загострення в них хронічних захворювань.

У моєму окрузі, на курорті Євпаторія, визнаному всеукраїнською дитячою оздоровницею з унікальними природними умовами, діє 35 цілорічних дитячих санаторно-оздоровчих закладів з потужним технічним, кадровим та науковим потенціалом, цілющими грязями, мінеральними водами, басейнами з морською водою, школами для навчання.

У цих санаторіях є всі можливості для цілорічного лікування дітей, а в санаторіях Міністерства оборони та імені Крупської проводять навіть хірургічне лікування.

Однак за можливості оздоровлення в них щомісячно 20 тисяч хворих дітей в осінньо-зимово-весняний період на курорті перебуває лише приблизно чотири тисячі. Отже, не можуть скористатися лікуванням на курорті національного значення щорічно майже 100 тисяч дітей. Такі само проблеми і в інших дитячих лікувальних закладах. Тому в зазначений період санаторії шукають пацієнтів навіть за межами держави, а свої, зокрема хворі діти, кваліфіковану допомогу не одержують.

Безумовно, оздоровлення і лікування дітей певною мірою залежать від обсягів фінансування оздоровчої кампанії, бюджетів сімей, які відправляють дітей на оздоровлення, але і тут можна завжди знайти резерви для покращення цих процесів.

Відомо, що Куба допомагає нашій державі в безплатному оздоровленні дітей на острові і за це їй велике спасибі. Проте перевезення 100 дітей до Куби коштує нашій державі майже 100 тисяч доларів США.

Водночас у Євпаторії діє міжнародний медичний центр «Дружба», призначений для реабілітації і лікування дітей, де працюють кубинські фахівці. Доцільно було б, щоб наші діти проходили реабілітацію спочатку в цьому центрі, а потім тяжкохворих за висновками медиків відправляли б лікуватись на Кубу. Можна було б лікувати додатково тисячі дітей-інвалідів.

Серйозною допомогою для лікування дітей-інвалідів було безплатне перевезення їх протягом року на лікування за путівками. Є багато інформації про те, що батьки, отримавши путівки в санаторії, не привозять дітей тільки тому, що сім’я не має коштів на проїзд. Впевнений, Міністр транспорту України Г. Кірпа, який багато робить для організації пільгового проїзду дітей, особливо соціально незахищених, зможе вирішити цю проблему.

На сесії Верховної Ради України я звернувся до своїх колег-депутатів з проханням знайти можливість переказати якусь частину своєї заробітної плати на лікування дітей-інвалідів. З таким самим проханням я звертаюсь і до працівників Кабінету Міністрів, міністерств і відомств України із впевненістю, що їхнє рішення сприятиме створенню цільового фонду для лікування дітей інвалідів.

Для покращення організації оздоровлення та лікування дітей було б також доцільно прискорити створення та затвердження державної програми реабілітації дітей-інвалідів. Подбати про збільшення обсягів бюджетного фінансування Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи цільовим призначенням на реабілітацію дітей-«чорнобильців».

Ми маємо дбати, щоб спеціалізовані дитячі санаторії належали лише державі. Треба, щоб у них було державне замовлення на реабілітацію дітей-інвалідів з гарантованим щорічним фінансовим забезпеченням.

Турбота про розвиток і виховання здорового молодого покоління є справою честі нашої держави, і ми не маємо стояти осторонь цієї святої справи.