Зустрілися ми одного разу з товаришем попити пива і поговорити про життя. Увечері, уже збираючись розходитися по домівках, ми зупинилися біля входу в метро. Раптом я помітив, що мій друг різко замовк і, втупивши погляд кудись повз мене, став блідим, як жінка з косметичною маскою на обличчі. Він був схожий на слона, який побачив мишу в мультфільмі «Навколо світу за 80 днів». Коли я обернувся, здається, волосся на голові в мене теж заворушилося. Малолюдною вулицею до нас наближалася постать, в якої замість очей сяяли два величезні зелені диски. «Боже! Я більше ніколи не буду пити пиво, забуду всі анекдоти про тещу і всю зарплату віддам дружині, якщо цей вампір люб’язно піде геть», — думав я і взагалі ладен був пообіцяти все, що завгодно.
Нашим організмам вочевидь того вечора не пощастило. Після неймовірного страху їм довелося пережити ще більший напад сміху. Тому що секундою пізніше все стало на свої місця: вулицею йшла мила дівчина (наскільки ми змогли роздивитися її при світлі ліхтаря). Винуватцем усьому було світло, що падало на лінзи її окулярів. Воно відбивалося під таким кутом, що ми бачили тільки два вогненні кола. Це тривало кілька секунд, але забути їх нам, мабуть, не вдасться ніколи.
Від сміху, що пролунав, дівчина здригнулася і поспішила обійти нас протилежним боком тротуару, мабуть, подумавши що-небудь негарне. Але ми не стали нічого пояснювати. Емоцій цього вечора було задосить.
