Де ще можна запросити незнайомку на філіжанку кави
Помалу зменшуючи швидкість, потяг наближається до Львова. Тук-тутук. Тук-тутук. Тук-тутук. Колеса відмічаються на стиках рейок. Але, здається, додався до звичного ритму ще один: ваше серце мимоволі намагається достукатися до серця міста, до якого ви потрапляєте вперше. Або навіть не вперше, але після тривалої розлуки. Як ти тут, Львове, без мене? Побачити Париж і вмерти. Можливо, й так. Але... Побачити Львів і не вмерти. Чому б і ні? Натомість скласти про нього свою казку-легенду.
Львів занесено до культурної спадщини ЮНЕСКО. Львів’яни називають його містом тисячі і одного лева. Скам’янілі постаті царя звірів ви побачите на майданчиках, у вуличках та провулках, на подвір’ях, подіумах і постаментах. Леви охороняють будинки, державні установи, партійні штаби, музеї, школи, бізнесові резиденції та представництва транснаціональних корпорацій. Служба. Але не встигнете ви звикнути до левів кам’яних, як життя знову приємно дивує. То львівські левиці — живі й життєрадісні, привітливі та усміхнені — змусять забути про те, що вам аж ніяк не сімнадцять, і що у вас були конкретні плани в цьому місті. Де ще можна дозволити собі знайомитися з привабливою панянкою, запропонувавши їй прогулятися цвинтарем? А у Львові це цілком природно і навіть стильно, адже мова про Личаківський цвинтар. Його алеями можна не лише прогулюватися, розмірковуючи про філософські категорії, а, скажімо, читати вірші дамі серця. Вірші, звісно, викарбувані на могильних плитах, але яка то поезія!
Або де ще можете запросити незнайомку на філіжанку кави? В більшості тих міст, які не-Львів, слова такого не відають — «філіжанка». А головне — незнайомка може виявитися справжньою поціновувачкою кави, а в тих містах яка кава?
Але ми таки відволіклися. Серйозний турист має цікавитись історією, архітектурою та пам’ятками міста? Отже, слухайте екскурсовода, котрий уже не раз делікатно поглядав на вас. Щоб захистити рідні землі від загарбників, галицько-волинський князь Данило Галицький збудував замок на Княжій горі (в наш час гора Високий Замок), назвавши його ім’ям сина — Льва Даниловича. Високий замок — лісиста гора, така собі унікальна місцева туристична Мекка. Невідомо, чи залишиться у серці вид на місто, що відкривається з її вершини, а підйом на гору, будьте певні, з пам’яті не зітреться — захоплюючий, цікавий і трудомісткий процес.
Відчути дух славетного міста можна й прогулюючись стародавніми вуличками Львова. Дефілюєш цими вузенькими змійками, вимощеними бруківкою та оточеними з двох боків високими будинками, і, здається, потрапляєш в середньовіччя. Нехай і ненадовго, бо ось мигнув нікелем новітній автомобіль, повернувши до реальності. Він здається тут зовсім чужим.
Так і складається у кожного своя, неповторна казка про Львів. Місто з відтінками на різні випадки життя, різними смаками та ароматами, мелодіями та мотивами.