Чи життєздатна буде та дивовижна «жива» споруда?

Другий «круглий стіл» з обговорення проекту будівництва нової захисної споруди над нинішнім об’єктом «Укриття» відбувся 10 березня у Славутичі (Київська область). Міський голова Володимир Удовиченко вправно взяв у свої руки важелі ведучого і зазначив:

— Це явище високої ваги, можливість громадян вплинути на такі складні проекти світового значення.

Так, надто важливе значення для міста, яке найближче до небезпечної радіоактивної «бочки», має початок практичних дій з перетворення четвертого зруйнованого енергоблока на екологічно безпечну систему. Тому напередодні цього обговорення громадська рада міста заявила: «Громадські експерти вважають, що спорудження ангара над нинішнім саркофагом ні на крок не наближає нас до подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Представлений проект не відповідає чинним в Україні законам, нормативам та прийнятим міжнародним зобов’язанням».

А коли загострилася дискусія, і розробникам ТЕО дедалі важче було відповідати на дошкульні запитання активістів міської громади, пролунала пропозиція: а чи не зупинити наш поїзд, вийти всім на зупинці, порадитися, а вже потім рухатися далі. Пропонувався й інший варіант — повернутися до монолітного забетонування тієї «бочки», одного з багатьох варіантів локалізації радіоактивних матеріалів, що знаходяться під нинішнім укриттям.

Науковцям адресував своє обурення робітник ДСП ЧАЕС Юрій Острязнін:

— Якщо такі дискусії триватимуть і далі, то ми нічого не побудуємо. Наука збирається врешті-решт нас захистити чи ні? Ми вимагаємо: швидше знайдіть рішення, щоб надійно накрити саркофаг, побудуйте безпечну споруду.

Не менш бурхливо ТЕО нового безпечного конфайнменту обговорювалось у Києві 12 березня н. р. на спільному засіданні Національної комісії з радіаційного захисту населення України (далі НКРЗУ) та керівників Мінпаливенерго. Навіть незважаючи на те, що заступник Міністра палива та енергетики України, член комісії, академік інженерної академії М. Штейнберг у своїй доповіді, здається, дав вичерпні відповіді на всі запитання, які звучали на «круглих столах» у музеї «Чорнобиль» (Київ) і Славутичі, а також ті, що могли повторюватися тут, або нові.

На чи не найсерйозніше зауваження декотрих учасників засідання про те, що не передбачено можливість практичного використання нової захисної споруди для вилучення з неї паливовмісних матеріалів і скорішого перетворення нинішнього об’єкта «Укриття» на безпечну систему Микола Олександрович відповів так. Мінпаливенерго також за те, щоб швидше вилучати ті небезпечні матеріали, але куди? Немає спеціальних сховищ. Немає ще технології. Тому краще спочатку побудувати нову захисну споруду, водночас розробляти технології вилучення. У конфайнменті передбачено для цього технологічний простір. За його словами, нове укриття буде «живою» спорудою, яка не відповідає жодним чинним нормативним документам, до неї не можна пред’явити жорстких вимог, а тому її постійно вдосконалюватимуть.

Перший заступник генерального директора ДСП «Чорнобильска АЕС» В’ячеслав Фомін наголосив: ідеться про передпроектні обгрунтування, і проектанти врахують усі прийнятні зауваження й пропозиції.

Але й це не зупинило кількох учасників засідання. Увага загострювалася на тому, що під час будівництва нового укриття не передбачено надійний захист людей, які працюватимуть у радіаційно небезпечних умовах. Будова буде не достатньо міцна, а облицювальні конструкції недовговічні. Складно буде доставляти великі монтажні конструкції водним шляхом — перешкодою стануть нинішні річкові мости та річка Прип’ять, якою давно не плавають важкотонажні судна.

Водночас звучали й протилежні пропозиції. Зважаючи на місцеві геологічні умови, помітний підйом підземних вод, велику вагу споруди тощо, взагалі слід відмовитися від її будівництва. І таке: якщо ми не знаємо, як вилучати паливовмісні матеріали й високорадіоактивні речовини, то краще почекати й нічого не робити. Мине час і можна буде легко з ними впоратися. Шкода від зруйнування нинішнього об’єкта «Укриття» не буде великою й не вийде за межі 30-кілометрової зони.

Дісталося авторам цих та інших подібних пропозицій. Утім, це природно: не може бути одностайного схвалення задуму побудови небаченої у світі споруди з нечуваним призначенням.

На великій відповідальності за будівництво планованої споруди перед наступними поколіннями наголосив у своєму підсумковому слові голова НКРЗУ, академік НАН України Дмитро Гродзінський. Він висловив сподівання, що розробники врахують побажання й зауваження і членів комісії.

Різкішим і категоричнішим був підсумок представника Президента України на ДСП ЧАЕС Олександра Антропова, який суперечку будувати чи ні нову захисну оболонку назвав некоректною справою. «А якщо нічого не робити, чекати, як пропонується, то чи підвищиться безпека нинішного об’єкта «Укриття?» — закинув він учасникам засідання.

Справді, мабуть, не підвищиться безпека. Але буде коректним врахувати всі конструктивні пропозиції, які пролунали вже на трьох заходах процесу обговорення проектних задумів будівництва нової захисної споруди. І тих, які вочевидь прозвучать ще на громадських слуханнях, які відбудуться 20 березня у Славутичі.

Славутич—Київ.