Хто заважає інтеграції України і Росії?

Напередодні президентських виборів усі політики заявляють про потребу розвитку україно-російських відносин, що пов’язано не тільки з визнанням факту величезних економічних і соціальних втрат народу в результаті скорочення зв’язків з Росією, а і з очевидним бажанням окремих прозахідних діячів підвищити свій передвиборний рейтинг на сході, півдні й у центрі України.

Можна було б корисливе лицемірство цих осіб сприйняти спокійно, якби це не стосувалося долі нашого народу, котрий нині бідує і може бути знову обдурений.

Уже тепер, незважаючи на фрази про потребу розвитку україно-російських зв’язків, В. Ющенко, А. Матвієнко й інші діячі «Нашої України» і БЮТ категорично заперечують проти ратифікації Верховною Радою України договору, який передбачає створення Єдиного економічного простору України, Росії, Білорусі, Казахстану з єдиним органом, що регулює тарифи, мита, створення митного союзу наших братерських держав.

На жаль, ці політичні сили не надали підтримку і договору про використання Азовського моря і Керченської протоки, яким передбачено перетворення Азовського моря і Керченської протоки на внутрішні води України і Російської Федерації, тобто вільне проходження торгових і державних суден, військових кораблів Російської Федерації Керченською протокою.

Не в захваті вони і від спільної заяви президентів України і Росії. У ній є пункти про спільну україно-російську діяльність у питаннях судноплавства, рибальства в Азовському морі й Керченській протоці, про створення спільної українсько-російської корпорації з метою співробітництва в Азово-Керченській акваторії, включаючи експлуатацію Керч-Єнікальського судноплавного каналу.

Дуже важливо в інтересах зміцнення обороноздатності України, в економічних і соціальних інтересах не допустити правової можливості входження в Азовське море турецьких, американських і інших закордонних військових кораблів. Однак у цих панів позиція інша.

Коли в Комітеті з іноземних справ Верховної Ради України розглядався проект закону «Про внутрішні води, територіальне море і прилягаючу зону України», який передбачає встановлення державного кордону в Азовському морі усього лише в 12 милях від берега, я запропонував виключити цю норму з проекту закону. Оскільки цією нормою інша частина Азовського моря перетворювалася на міжнародні води, у які вільно можуть заходити військові кораблі будь-якої держави світу. І, природно, не знайшов підтримки представників блоків Ющенка і Тимошенко.

Проамериканськи налаштовані народні депутати України стверджують, що Росія вже і так панує в Україні, перетворюючи її на колонію, що Комуністична партія України, яка наполягає згідно зі своєю програмою на інтеграції України і Росії, сприяє відновленню Російської імперії під назвою СРСР.

Вони надривно кричать, що події навколо Тузли свідчать про імперські амбіції російського народу, далекого за культурою українському, що створення митного союзу України, Росії і Білорусі перешкоджатиме входженню України в Євросоюз і НАТО, що вибір між Єдиним економічним простором України, Росії, Білорусі й Казахстану, який передбачає єдиний регулювальний орган, і західними структурами потрібно зробити на користь західних структур. Але все це є, на мій погляд, неправдою.

По-перше, за прямими інвестиціями в Україну на 01.01.2003 року на першому місці США (898 млн. дол.), і тільки на шостому — Росія (322,6 млн. дол.) завдяки діям націоналістів, які, з одного боку, кажуть про потребу залучення іноземного капіталу в Україну, а з другого — роблять усе, щоб не допустити цей капітал із сусідньої і братерської країни.

Фактично в Україні панують американський долар і політична воля США, дедалі більше перетворюючи країну на безправну, злиденну, таку, що втрачає свої позиції в науці, культурі, економіці, колонію США.

По-друге, в України немає вибору між Єдиним економічним простором і ЄС, тому що в ЄС Україну ніхто не запрошує і не обіцяє запросити навіть через 30—50 років. Лідери ЄС уже не раді, що приймають десять держав, знижуючи життєвий рівень у Західній Європі. Щоб «переварити» ці десять держав, знадобляться десятиліття, у чому ніхто не сумнівається.

Офіційна позиція ЄС зводиться до того, що Україна може заявити про своє бажання вступити до ЄС, але ЄС не готовий відповісти, чи задовольнить він коли-небудь це бажання.

Нині в нас є тільки один реальний вибір: або створювати вигідні Україні Єдиний економічний простір (ЄЕП) і Митний союз України, Росії, Білорусі, Казахстану, або вступити до НАТО. Зазнаючи при цьому величезних економічних і соціальних втрат, втрат, пов’язаних зі збільшенням витрат на озброєння, з ліквідацією доходів від ВПК, із встановленням натовського кордону на Сході і Півночі України.

На жаль, окремі вітчизняні політики прозахідної спрямованості здатні тільки відстежувати, що робить Росія, і закликати робити навпаки, хоча це і шкодить Україні.

По-третє, Росія в період СРСР не була імперією, бо щорічно з Російського бюджету виділялися мільярди карбованців (тоді офіційний курс карбованця був вище долара) на підтримку України й інших братерських республік. Тоді російські газ, нафта й інші ресурси йшли в Україну за цінами значно нижчими, ніж світові.

У результаті життєвий рівень у Росії був нижче, ніж в Україні. Де ви бачили, щоб у колонії він був вище, ніж у метрополії? Але чому, допускаючи вищевказану неправду, новоявлені пани—націоналісти не кажуть, що Україна дедалі більше стає колонією США?

На засіданні парламентського Комітету з іноземних справ я ставив перед представниками Міністерства закордонних справ, Міністерства оборони і СБУ запитання: чи враховується небезпечний досвід відділення Косово від Сербії під приводом захисту мусульманського населення, здійснений насамперед завдяки зусиллям США?

Чи враховується можливість спроби відділення Криму від України під подібним приводом? Чи спроможна Україна сама одна перешкоджати повторенню косовського сценарію в Криму за наявності подібних ініціатив США? Цілком зрозуміло, що наша обороноздатність, цілісність, у тому числі збереження Криму, потребують об’єднання зусиль України, Росії, Білорусі у зміцненні обороноздатності наших держав.

Газета «Крымская светлица», яка симпатизує блоку Ющенко, 21 листопада 2003 року опублікувала в’їдливий коментар з приводу моїх висловлювань про те, що нагнітання напруженості навколо острова Тузла — провокація, спрямована на зрив ратифікації Угоди про створення ЄЕП, що хазяями тих, хто намагається зірвати цю ратифікацію, є США, які не бажають відновлення всебічних зв’язків між братерськими державами Україною, Росією, Білоруссю. Згадавши про мою депутатську позицію, автор коментарю ставить запитання: «А чий же агент в українському парламенті В. Мироненко?».

Вважаю за необхідне відповісти на це питання, як і на домисли про те, що, мовляв, Компартія України служить Росії, Кучмі і т. д.

У програмі Компартії України відбито дві важливі мети: 1) домогтися: ліквідації капіталістичного, грабіжницького державного курсу, встановлення справжньої демократії — влади народу в інтересах самого народу (ніякої демократії зараз немає!), 2) забезпечити розвиток усебічних зв’язків з Росією, Білоруссю в інтересах піднесення економіки України, підвищення життєвого рівня всього населення України.

Якщо наші дії, спрямовані на досягнення вищевказаних цілей в інтересах народу збігатимуться з діями, позицією президентів України і Росії, це сприятиме зближенню наших держав. І якщо нас паплюжать супротивники відновлення всебічних зв’язків з братерськими державами, прихильники обраного 1991 року капіталістичного курсу, це значить, що ми правильно робимо!

Зважаючи на те, що комуністична ідея про потребу соціальної справедливості, безплатної охорони здоров’я, освіти, про забезпечення права кожного на працю, відпочинок, житло — краща ідея у світі, я вступив до Комуністичної партії 1990 року, коли виходили з неї ті, хто тепер перебуває в інших партіях і паплюжить Компартію.

Вступив свідомо, бо бачив, що прихильники капіталізму прагнуть ліквідувати необхідні нашому народові Союз і соціалізм. Навесні 1991 року на пленумі Керченського міськкому партії запропонував проголосувати за відставку М. Горбачова з посади Генерального секретаря КПРС, попереджаючи, що він та інші особи, які називають себе демократами, а насправді є прихильниками капіталізму, ліквідують партію і Союз.

На жаль, багато людей тоді були обмануті. Але тепер рожевий туман неправди про капіталізм, що може бути гарний для всіх, про корисність розриву багатьох зв’язків з Росією, розвіявся. 70 відсотків населення України вважають за потрібне створення Єдиного економічного простору України, Росії, Білорусі і Казахстану з єдиним регулювальним органом, тому що без регулювального органу жодне міжнародне об’єднання функціонувати ефективно не може.

Але постає запитання: чому повільно відновлюються економічні зв’язки з Росією і Білоруссю, хто заважає інтеграції України і Росії? На жаль, багато хто не враховує, що ті, хто ліквідував вигідні народу України зв’язки з Росією, природно, перешкоджатимуть цьому, хоч би якими словами вони свої дії прикривали.

Своєї ролі в ліквідації союзу братерських соціалістичних республік, держав, Союзу і соціалізму, які треба було не руйнувати, а розвивати, США не приховують. Але були і внутрішні усім відомі сили, на які також треба звернути пильну увагу.

Вони ліквідували вигідні для України зв’язки між братерськими республіками і роблять усе, щоб не допустити їх відновлення, відпрацьовуючи долари, отримані від США через певні фонди.

Вони, прорвавшися до влади з допомогою обману, лицемірства, здійснюють реформи, які ні до чого прогресивного не приводять і не можуть привести.

Вони прикриваються ім’ям Голови Центральної Ради Грушевського. Але ж Грушевський хотів зробити Україну «твердою країною соціалізму», республікою «не для буржуазії, а для трудящих» і пропонував термін «націоналіст» використовувати тільки в негативному значенні.

Вони намагаються різати по живому, штучно розділяючи український і російський народи, заявляючи про відсутність спільного коріння. Хоча ми не тільки кровно, сімейно, родинно перемішані, а і, як сказав справжній патріот України, видатний академік, історик П. Толочко, чиї погляди вченого не змінюються з появою нової влади, українці і росіяни — генетично єдиний народ.

Обдарований історик М. Грушевський, попри очевидне бажання підняти в українцях український дух, у своїх працях писав, що Київський край називали в період Київської Русі «Руською землею», а люди, які мешкали там, називалися «руськими». Хіба не відомо, що поділ Київської Русі загарбниками призвів до ліквідації давньоруської мови, появи української, російської, білоруської мов?

***

*

У цьому ж літописі Наддніпрянщина називається Руською землею, Руссю, що підтверджують написана в першій половині XІ століття в Новгороді «Руська правда», створена в Києві в другій половині XІ століття «Правда Ярославичів», «Коротка правда», «Пространна правда» і т. д.

Усі без винятку древні документи, у тому числі «Повчання Володимира Мономаха» — великого князя Київського, «Слово о полку Игоревім», говорять про те, що у зв’язку з феодальною роздробленістю руські люди воювали з руськими, і що в сучасних українців, росіян, білорусів було єдине коріння — Київська Русь. Які «князі» ліквідували СРСР, ми добре знаємо.

Спостерігаючи за проведеною прокапіталістичними силами приватизацією, можу зробити висновок: гоголівські Чичикови все-таки продали мертві душі й стали сучасними панами. Заодно заклали дядечку Сему і свою країну, щоб не мучитися споконвічним східнослов’янським питанням: «Русь, куда же несешься ты?»

Шкода, що ці сили, які прагнуть внести розкол між братерськими народами зі спільним корінням, які вносять ненависть у наші взаємини, забули слова великого київського князя Володимира Мономаха, котрий у повчаннях писав, що брехун той, хто каже: «Бога люблю, а брата свого не люблю».

Чому ми дозволяємо злодіям—олігархам, які об’єдналися в лиховісний клубок, (неважливо, до якої політичної сили вони належать) дурити нас ідеєю про те, що зараз усім важко, хоча ми бачимо, що вони збагатилися нечесним способом.

Боротьба поодинці проти цього спрута, що охопив щупальцями все суспільство, приречена на поразку. Адже нас недаремно розділили за національною ознакою, митницями, кордонами. Розділили, щоб грабувати.

Ми маємо згадати Л. Толстого, який говорив, що негідники зорганізуються швидше, ніж чесні люди, і закликав експлуатованих чесних людей об’єднуватися, допомагати одне одному.

Тільки об’єднавшись, ми, трудящі — українці, росіяни, білоруси, представники інших національностей — зможемо позбутися зла, яке нищить нас.

Але для цього ми маємо, нарешті, вибрати: або ми за мафизирувані, «незалежні» республіки, які фактично є колонією США, або за соціалізм, за братерське співтовариство України, Росії, Білорусі, за ліквідацію митних кордонів між ними, за гідне людське життя для усіх. А вибравши, діяти!